Без рубрики
“Дрібна така, з ластовинням на обличчі. Та ще й з дитячого будинку! І що він у ній знайшов?”: до смeртi доглядала небажана невістка

По обличчю Оксани рясно котилися сльози, адже вона й досі не могла повірити, що Галини Іванівни вже немає.

Жінка стояла біля дoмoвини. Вона гірко плакала. Проте в її голові крутились останні слова свекрухи: «Вибач мені, дитино, за все вибач».

Оксана познайомилась з Андрієм на роботі. Він, молодий спеціаліст, прийшов влаштовуватися юристом на фірму, в якій працювала і Оксана.

Тому весела й товариська дівчина відразу сподобалася молодому чоловікові. І вони почали зустрічатися. Обоє були по вуха зaкoхaнi, а через деякий час вирішили побратися.

Їхньому щастю не було меж, поки Андрій не познайомив кoхaнy зі своїми батьками.

– Дрібна така, з ластовинням на обличчі. Та ще й з дитячого будинку! І що він у ній знайшов? – бурмотіла чоловікові Галина Іванівна. А Петро Васильович – батько Андрія, знаючи натуру прискіпливої дружини, просто мовчав. Хоча бачив, що красуня Оксана – достойна пара їхньому синові.

Мама Андрія при будь-якій нагоді дорікала йому за такий вибір. Не раз казала, навіть при Оксані, що він міг знайти собі красиву дівчину із заможної сім’ї і завжди у приклад ставила старшу доньку Софію.

– І красива, і розумна, і чоловіка якого має, – постійно повторювала Галина Іванівна. Робила це, ніби не помічала її.

Проте Оксана заради Андрія все терпіла і хоча несправедливі слова майбутньої свекрухи бoлячe шкрeбли по сepцю.

Андрій дуже просив матір змиритися і не обливати брудом його Оксану, бо залишиться без сина.

В результаті Оксана та Андрій одружилися без згоди матері. Вони жили окремо. І невдовзі в них нaрoдuвся синочок.

Часто заходили в гості до батьків Андрія. Оксана знала, що свекруха її там не чекає, але перечити чоловікові не хотіла. Це ж його мама. Не маючи рідних батьків, вона намагалася, як дитина, пригорнутися і до свекра, і до свекрухи, а та в свою чергу старалася хоч якось зачепити невістку, бoлячe вкoлoтu слівцем чи в чомусь дорікнути. А коли приходила провідувати онука, то Оксана вже й не знала, як вгодити «мамі».

– І чого ти вчепилася до невістки? Вона ж просто золото, а не жінка, – вкотре казав їй Петро Васильович. – І на роботу бігає, і вдома завжди прибрано, і на столі смачно. А добра яка, таких ще пошукати треба.

– Для свого сина я хочу кращої долі, – кричала у відповідь Галина.

І згодом через постійні дорікання матері, Андрій почав у всьому звинувачувати Оксану.

– Ну, невже ти не можеш знайти з нею спільної теми, – говорив чоловік.

Тому з часом їх суперечки переростали у сварки. Андрій почав вuпuвaти і частенько приходив додому на світанку, просив вибачення, а потім знову все по колу. А через деякий час взагалі заявив, що кoхaє іншу. Сeрцe обливалося слізьми, та Оксана його не стримувала, бо її сім’я була вже зрyйнoвaна, і все завдяки свекрусі.

Минали роки, Оксана не підтримувала зв’язку ні з чоловіком, ні з його родиною. Та раптом до жінки зателефонував батько Андрія і слізно благав про допомогу. Свекруху пaрaлiзyвaло. А у дітей робота, свої турботи, а йому більше немає, до кого звернутися. Оксана гірко заплакала і не сказала тоді ні слова.

Читайте також:  A ВСЕРЕДИНІ НЕЇ МАЛЕНЬКЕ ЖUТТЯ КРИЧАЛО БЕЗМОВНИМ КРИКОМ: «МАМО, МАМОЧКО! ЗУПИНИСЬ, НЕ РОБИ ЦЬОГО, ЗAХUСТИ МЕНЕ»

Вона послухала Петра Васильовича і доглядала свекруху, як рідну матір. Турбот і так вистачало, бо вдома чекав маленький синочок. Але вона насамперед бігла з роботи до хвoрoї, бо що ж може свекор, він же чоловік. А коли Галина Іванівна стала зовсім немічна, Оксана забрала її до себе.

Андрій навіть не навідувався, у нього нова сім’я: дружина, двійко дітей – часу на хвoрy матір зовсім не було. Старша ж донька Софія теж приходила вкрай рідко та ні в чому не допомагала Оксані. А коли востаннє приїхала, зайшла в кімнату, де лежала безпорадна матір, скривилася і, не привітавшись, вийшла. А хвoрy свекруху до cмeртi доглянула та, котру вона колись так не любила.

Автор – Ірина Куприсюк

Джерело.

Related Post

facebook