Ганна з Люба знаються вже більше 40-ка років. Колись доля звела їх, молодих дівчат, на заводі. Вони обидві приїхали з села, шукали роботу. Пішли на завод, жили в гуртожитку, де і познайомилися і здружилися.
Першою вийшла заміж Ганна, їй пощастило знайти собі чоловіка з квартирою, то ж щаслива дівчина відразу після весілля переїхала з гуртожитка в простору двокімнатну квартиру.
Єдине, що її засмучувало, – з ними жила свекруха, так як квартира належала їй. Мама чоловіка була жінкою владною, то ж на перших порах Ганні прийшлося нелегко.
Степан, її чоловік, теж був диваком, йому ніколи нічого було не треба. Ходив на роботу, приносив зарплату – і більше його не чіпайте, але Ганну він не ображав, захищав від матері, коли було потрібно.
У Ганни і Степана народилося три донечки. Звичайно, тісно було в двох кімнатах їм усім, але Ганна, яка жила і в гірших умовах, ніколи не нарікала.
Сама вона з багатодітної сім’ї, від батьків чекати допомоги вона не могла. А тут, як не як, своє житло, нехай і невелике. Степан взагалі не бачив проблем, він вважав, що діти виростуть і самі подбають про себе.
На відміну від Ганни, Люба вийшла заміж пізно, аж в 30 років. Її розлучений начальник звернув на неї увагу і запропонував одружитися.
Дітей в першому шлюбі у нього не було, чоловік був старшим років на 15 від Люби, але мав свою квартиру, то ж Люба довго не думала – відразу прийняла пропозицію свого начальника Івана Богдановича.
Не пройшло і року, як Люба сина йому народила, адже обоє були не молоді, потрібно було поспішати. Іван Богданович сина назвав Богданом – в честь свого батька, і виконував кожну забаганку свого єдиного спадкоємця.
Але коли Богданчику було 15 років, батька не стало. Люба залишилася вдовою, квартира чоловіка тепер була її.
Якось Люба зателефонувала Ганні і покликала її до себе в гості. Вона запропонувала подрузі їхати на заробітки в Грецію. Хтось на роботі вже туди поїхав і Люба теж загорілася цією ідеєю, але самій їхати було трохи лячно.
А Ганні теж треба було думати про майбутнє – у неї три доньки підростає, а вони всі досі живуть в двокімнатній квартирі.
Ганна довго думала, але таки погодилася на пропозицію подруги. Поїхали вони в Грецію разом, але потім змушені були працювати в різних містах, то ж бачилися подруги рідко, підтримували одна одну хіба що телефонними дзвінками.
Довгих 18 років заробітків минуло для жінок дуже по різному. Всі зароблені гроші вони обидві відсилали дітям. Ганна своїм дівчатам кожній купила по квартирі, а собі невеликий будинок за містом почала будувати.
А гроші Люби зникали кудись безслідно. Син постійно говорив, що вкладає їх в якусь справу, але ніяких прибутків не було видно.
Богдан двічі одружувався, і два рази розлучався. В кожній сім’ї залишив по дитині – Люби тепер вважала своїм обов’язком допомагати внукам.
Син лише телефонував мамі і казав, скільки цього місяця йому треба грошей, а Люба висилала, все чекаючи, коли син нарешті почне господарювати.
Одного разу Люба наче прокинулася від страшного сну, вона проаналізувала, що вони з Ганною разом поїхали на заробітки, та купила три квартири, а у Люби за душею – нічого.
Добре все обдумавши, вона вирішила не присилати сину гроші, а відкладати їх для себе, бо ж старість не за горами, і їй треба буде якось про себе подбати, коли не зможе більше працювати.
Синові мамина ідея дуже не сподобалася, він якраз втретє вирішив одружуватися. Але подумав, що мамі перейде, і через якийсь час вона знову підкидатиме йому грошенят.
Але Люба твердо вирішила, що тепер вона складатиме собі гроші, щоб придбати хоча б однокімнатну квартиру, бо жити з сином і його дружиною їй якось не хотілося.
Занадто пізно до неї прийшло прозріння…
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.