У мене був багатий тато, який в свій час купив мені квартиру. Я вийшла заміж, чоловік переселився до мене, але не брав ніякої участі ні в моєму житті, ні в житті нашої спільної дитини. А коли я дізналася, що у нього є інша, я розлучилася з ним.
Свого сина я виховувала сама, зробила його центром свого всесвіту. Проблем у нас із сином не було, поки живий був мій тато, він нас повністю забезпечував, чоловік навіть аліменти не платив.
Коли син уже ходив до школи, не стало мого тата, довелося розраховувати лише на себе, пішла працювати. Незважаючи на те, що син вже був підлітком, я намагалася швидше закінчити роботу, щоб мене відпустив начальник додому. На той час я освоїла комп’ютер і працювала з паперами: якщо все зроблю швидко за день, мені дозволяли раніше піти. Я відразу бігла через магазин за смачненьким для синочка.
Коли син прийшов з армії, він почав зустрічатися з дівчиною. Він носився з квітами, витрачав половину зарплати на маленький флакончик дорогих парфумів, вигадував якісь сюрпризи, на кшталт піднятися на лебідці до її вікна. Я раділа його успіхам в особистому житті, але внутрішній голос мені підказував, що нічого хорошого чекати не варто.
Коли син вирішив одружитися, він сказав, що весілля буде за сценарієм нареченої, а йому треба багато заробити для того, щоби все здійснити. Ми з мамою пошкодували нашого нареченого і дали йому велику накопичену нами суму, яка й пішла на примхи невістки.
Молодих я пустила жити у свою квартиру, точніше, я просто пішла до мами. Буквально за кілька днів почалося переобладнання моєї квартири, де вже мені не було місце: одна кімната – їхня спальня, а інша – вітальня з широким столом посередині. Навіть диван там не розкладний, коротенький, не поспати.
Син захотів машину. Я продала свою улюблену дачу, яка дісталася мені від батька і купила сину автівку. Робила все для того, щоб діти були щасливими.
Скільки б я не старалася, бажаною гостею в домі сина і невістки я не стала. Невістці не подобалося, коли я до них приходжу. Потім я помітила, що вона ігнорує все – мої поради, мої розмови, вона навіть не посміхнеться на мої жарти. Мене та маму перестали кликати на свята, бо у них виключно молодіжна компанія.
А рік тому не стало моєї мами, і я залишилася зовсім одна. Син потай ходить до мене в гості і благає нікому про це не розповідати, бо підуть чутки і вони дійдуть до його дружини, яка проти нашого спілкування.
Де я промахнулась у його вихованні, що проґавила? Чому так зі мною роблять?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
