Наша сім’я завжди жила посередньо, мама з татом працювали на заводі, заробляли небагато. Ми з сестрою не завжди мали те, чого нам хотілося. Але ми бачили, що батьки і так заради нас дуже стараються.
Коли я закінчила школу, то відразу поїхала з дому. Спочатку я жила в столиці, вчилася в університеті. Потім там зачепилася за роботу, знімала квартиру. Заробляла непогано, навіть батькам стала гроші висилати.
Одного разу по роботі я поїхала в Австрію. І так вийшло, що мене взяли туди на фірму працювати. Я була впевнена, що це мій шанс вирватися з бідності і я з усіх сил намагалася підніматися по кар’єрних сходах.
Моя впертість і наполегливість дала свої плоди – зараз мені 35 років і у мене є все, про що я колись лише мріяла. Я одружена, ми з чоловіком і сином живемо в Австрії.
Але про своїх батьків я не забуваю. Щомісяця я вилаю батькам гроші, щоб вони хоч на старість пожили добре. Але спокійно їм не живеться, і все через мою молодшу сестру. Вона їх просто з квартири виживає.
Людмилі 32 роки. Вона була одружена, народила двох дітей. Усі вони жили з батьками в квартирі. Зрозуміло, що всі витрати по господарству, харчуванню, комуналці, лягли на моїх батьків. Сестра сиділа в декреті, а її чоловік більше не працював, ніж працював.
В результаті, якби не мама з татом, і ті гроші, які я їм висилала, навіть не знаю, як би вона вигребла. Рік тому сестра розлучилася з чоловіком і стало ще гірше.
Вона наче знайшла якусь роботу, заробляє мало, але додому приходить пізно. Діти на мамі весь день, а їх і нагодувати треба, і уроки з ними зробити, дівчатка он вже в школу пішли.
Я бачу як мама втомлюється і що їй дуже важко. Пробувала поговорити з сестрою, а вона не бачить в цьому нічого поганого, каже, хто ж їй допоможе як не рідна мама.
Звичайно, просто сестра так звикла, що її проблеми за неї хтось вирішує. Я, наприклад, на чужині не чекала, що мені хтось допоможе, сама з усім справлялася, ще й намагалась батькам допомагати.
Довго я думала, як правильно вирішити цю ситуацію, і надумала квартиру для батьків купити. Приїхала, оформила все на себе, щоб сестра не думала і на це зазіхати, взяла квартиру вже з ремонтом і меблями, і буквально за кілька днів перевезла туди батьків.
Сестра спочатку раділа, що житлоплоща звільнилася. Але потім як зрозуміла, що тепер їй самій доведеться за все платити і з своїми дітьми сидіти, водити їх в школу і на гуртки, її настрій суттєво змінився.
Вона дзвонить мамі, картає її, що та за внуків забула, хоче привести дітей до батьків. Але я заборонила мамі це робити.
І не тому, що я не люблю своїх племінників, просто сестра має ж якось навчитися сама вирішувати свої проблеми.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
