fbpx
Breaking News
Цi знаки Зодіаку нiкoли не мають грошей. Вони зaвжди жuтимуть бiдно. Фінансові пpoблeми мають вcе життя
Вітька покuнув Лесю, як тiльки ту випuсали з пoлогового: скaзав, що дaвно любить iншу. Перед тим зо два роки Лара слухала рoзповіді сусідки про те, як Леська хoче зaвaгітніти і нiяк нe мoже, як її благовірний вoзить по доpогих куpортах. Якось увечері Маринка радісно пoвідомила, що подруга наpешті чeкає дuтину. На п’ятому місяці повiдомили, що у Лесі буде xлопчик, і тут же oшелешили: дuтинка надзвичайно xвора. Та жінка у сні сказала, що наpодиться здoрова дiвчинка
Зігpали веciлля і молоді пішли жити до батьків чoлoвіка. Перебpaлися у їхню хату. Та чoлoвік вcе рідше пoчaв приходити додому. Райка спочатку пoбuвaлася, а пoтiм знaйшла вихід
Сeло здивyвалося, кoли Катерину настuрливо пoчала шyкати незнaйома жiнка. – Нe чaсто тепер до Катерини гoсті xодять. А кoлись хoдили. Чолoвіки гoлови за нею скpучували. Тут oдин вiд сім’ї втiк. Люди кaзали: «Петре, oдyмайся. Веpтайся до жiнки і дuтини». Ксеня намaгалася запам’ятати жiнку, яка змaнила, вкpала батька і яку батько любuв усе жuття
Сергій прийшов зустрічати дружину з пoлoгoвого будинку, а вона вийшла одна, без дитини. Він пoчaв бігaти, метушитися шукати лiкаpів. А Kатя прocто пішла додому
Життєві історії
Дощ не припинявся вже третю добу. Катруся відкрила хвіртку і раптом зупинилася. Вона підняла очі до неба і зашепотіла: -Боженько, допоможи моїй мамі oдужати. Віра цієї маленької дівчинки вpятувала маму

Дощ не припинявся вже третю добу. Катруся відкрила хвіртку і раптом зупинилася. Вона підняла очі до неба і зашепотіла: -Боженько, допоможи моїй мамі oдужати. Віра цієї маленької дівчинки вpятувала маму.

Катрусі ледь виповнилося сім років. Це зараз вона директор однієї з міських шкіл, і шанована в місті людина, а в той час, вона жила з мамою, в невеликому далекому селі. Джерело

Дощ не припинявся вже третю добу. Будинки в селі почорніли від надлишку вологи. Якась сумна була погода.

Катруся обполоснула руки у величезній калюжі, і забігла в сільський магазин. Вона двічі примудрилася впасти, поки добралася до магазину. Спочатку бруд схопив за чобіт і не відпускав, а другий раз вона посковзнулася і опинилася в брудній калюжі.

– Ой, Катрусю, ти чого така брудна, – заголосила продавщиця, – впала чи що?

– Впала, тітко Галино. Мені буханку чорного, – стираючи брудні бризки з лиця промовила дівчинка.

Читайте також: В той вeчір Надя не повеpнулася. Люба вiдчувала oдне, що сестрі дyже погaно. Кажуть, що такий зв’язок може бути тільки у близнюків. Аж через вісім років Люба побачила сиву, худеньку жінку, яка стояла біля воріт і не наважувалась увійти – це була її сестра Надя

– Як мама? Одужує? – поклавши на прилавок затверділий хліб запитує продавщиця.

– Xворіє мама. Так і не встає. Вдень краще, а вночі гаряча вся, – ховаючи хліб під курточку відповідає Катя.

– Ой бiда, бiда. І тaблетки не допомагають. І лiкаря в таку погоду не приведеш. Далеко, – шепоче продавщиця.

– Я сьогодні суп буду варити. Приходьте, тітко Галино, – відкриває двері дівчинка.

– Може допомогти з супом?

– Ні. Не треба. Я вмію.

– Прийду Катрусенько, прийду. Увечері відвідаю вас.

– Я побігла, – крикнула дівчинка.

Продавщиця підійшла до вікна. Вона дивилася як дівчинка незграбно переставляючи ноги, ледь не втрачаючи в грязі свої чобітки, поспішала до своєї мами.

– Біжи Катрусенько, біжи. Біжи, маленьке добре сеpце, – шепотіла продавщиця, – Нехай Бог тобі допоможе. Бог обов’язково тобі допоможе. Нехай все у тебе складеться добре в твоєму житті. Ой, щось серце защеміло. Та я плaчу. Знайшла коли плaкати. А люди зайдуть …

Катруся відкрила хвіртку і раптом зупинилася. Вона підняла очі до неба і дивлячись на низьколетячі хмари зашепотіла:

– Боженько, я знаю що ти мене чуєш і бачиш. Я дуже тебе прошу, допоможи моїй мамі одужати. Я знаю ти добрий. Ти все можеш. Моя мама дуже хороша. Вона мені багато про тебе розповідала. Допоможи моїй мамі Боженько. Дуже тебе прошу.

Катруся раптом почула, що повз неї хтось йде. Вона повернула голову і побачила величезного, під два метри старого. Він йшов по брудній дорозі спираючись на довгу палицю. Голова і довга борода старого були білими від сивини. Старий був наскрізь промоклий від дощу. Чимось він нагадував дівчинці святого Миколая з її улюбленої книжки.

– Здрастуйте дідусю, – привіталася Катя.

– Здрастуй дівчинко, – не зупиняючись відповів старий.

Старий швидко віддалявся. Катя глянувши на свої вікна, і притиснувши сильніше рукою хліб під курточкою, раптом побігла за старим.

– Дідусю, дідусю …

Старий зупинився і обернувся.

Катін чобіт знову застряг в багнюці, і вона не відпускаючи руки від затиснутого хліба ляснула в дорожню калюжу черговий раз.

Старий підійшов до дівчинки і допоміг їй піднятися.

– Дідусю, – захекавшись заговорила Катя, – А ви не святий Миколай?

Старий зазирнув в Катрусині очі і у нього защеміло сеpце. Він ніколи ще не бачив в дитячих очах стільки благання і бoлю.

– Ні дитинко, не святий Миколай. А що трапилось?

Катя подивилася на свій будинок, в якому перебувала хвора мама, а Каті поруч не було.

– Мама хворіє, – тихо сказала Катя, – а може ви тоді добрий чарівник? Ви так схожі на доброго чарівника …

Старий підняв дівчинку на руки.

– Ні дитино, я не добрий чарівник … але я знаю одного чарівника, який допоможе твоїй мамі. Як тебе звати?

– Катруся мене звуть, – задихаючись від почутого прошепотіла дівчинка, – Допоможе моїй мамі?

– Так Катрусенько, допоможе. І ми зараз підемо до нього.

Катя знову подивилася на свій будинок.

– Але я не можу піти. Мама там одна, – опустила очі дівчинка.

– А ми швидко. Мама навіть не помітить що тебе немає. Вона напевно спить.

Вони пройшли ще півгодини і добрели до якоїсь старої хатини. З неї вийшов дуже подібний до нового Катрусиного знайомого дідусь.

Два чоловіки щось переговорили між собою, дідусь зайшов в свою хатину і виніс звідти маленьку баночку.

– Гаразд, – нарешті заговорив чоловік, – Не будемо лякaти дівчинку. Візьми цю мазь і нехай вона змаже спину матері. Запaлення у неї.

– Дякую, – сказав старий, засовуючи під Катину курточку дерев’яну коробочку.

– Дякую, – прошепотіла дівчинка.

Тепер під Катрусиною курточкою разом з хлібом лежала коробочка з маззю, яка обов’язково допоможе мамі.

– Біжи Катрусе, – сказав старий, – Біжи, допомагай своїй мамі.

Ще через півгодини Катя знову опинилася в своєму селі.

Ледве Катя роздяглася і вмилася як в будинок увійшла тітка Галя.

– Тітко Галино, – підбігла до неї дівчинка, – Ось цією маззю треба спину мамі намазати.

– А де ти взяла цю мазь?

– Добрий чарівник дав.

– Ну раз добрий чарівник …

Продавщиця відкрила коробочку і вдихнула аромат мазі.

– Дивний запах, – каже тітка Галя, – Щось він мені нагадує, але не згадаю що саме. Ніби запах з минулого життя.

Вранці Катю розбудив приємний аромат улюблених оладок. Катя підстрибом побігла на кухню. Біля плити стояла мама і посміхалася. Абсолютно здорова мама. Катя кинулася до матері і обняла її міцно міцно.

– Мамо. Мамочко моя. Ти одужала.

– Тихіше, тихіше. Обпечешся, – сміялась мати.

– Ось ми з тобою зараз поїмо оладок і підемо допоможемо хлопчикові. Через два будинки від нас хлопчик заxворів, погода то бачиш яка. Мазь то у нас залишилася. Ще майже ціла коробочка.

– Ось бачиш скільком людям ми можемо допомогти.

– І він теж стане здоровим?

– І він теж обов’язково одужає, – цілуючи дочку каже мати.

Катя подивилася на сире від дощу вікно. І зовсім не сумна за вікном погода. Як же вона може бути сумною, коли мама поруч.

За матеріалами БуракоF

Related Post