Дорослі діти повинні жити окремо від батьків. Я свою справу зробила – виростила.
Мій син місяць назад привів додому дівчину. Мамо, це моя Зоряна. Ми любимо один одного і будемо жити разом. Джерело
А я що, проти чи що? Як будь-яка мати, я бажаю щастя своїй дитині. Хочуть жити разом – нехай живуть.
Звичайно, синку. Ви поки йдіть на кухню, чай попийте. А я речі твої зберу.
У сенсі – речі збереш? – втупився на мене син.
Так, іноді мені здається, що син розумом явно в батька свого пішов. Раз не зрозумів, довелося розжувати:
В прямому. Я зараз зберу твої речі і ви йдете жити разом. Ви ж цього хочете?
Хм, мам, розумієш, дорого знімати, та й нема на що – ми з Зоряною вчимося, ти ж знаєш. Ми в тебе думали пожити. Нам багато не треба – куточок в кімнаті, ми тебе не обмежимо, обіцяю.
Ага, плавали – знаємо. Сама зі свекрухою жила, десять років її терпіла, поки ми з чоловіком квартиру не отримали. Відносини у нас з матір’ю чоловіка, природно, зіпсувалися.
Це зараз вони солодко співають – не соромлячись. А через місяць-другий полетять в мене тапки: не люблю, гноблю, виживаю невістку. Не треба мені такого щастя. Ех, Зорянко, ти ж навіть не уявляєш, від якого пекла я тебе позбавила.
Читайте також: Маріє, у мене до тебе справа. Постарайся спочатку вислухати, а потім кричати. Мама переїжджає жити до нас, бо брат вигнав її з дому
Ні, сину. Якщо ти вважаєш себе досить дорослим, щоб вирішити жити з коханою дівчиною, будь добрий забезпечити вам умови для спільного життя, будь дорослим до кінця: переведені на заочку, знайди роботу і зніми квартиру. Хоча, квартиру не потягнеш, напевно. Знімеш кімнату – і живіть разом, скільки душа забажає.
Мамо, та ти що?! Жити в комуналці з чужими людьми? Ми не хочемо.
Ось так. Тобто, мою квартиру в комуналку перетворити і чужу людину підселити – ми хочемо. А самі з чужими людьми – не хочемо. Хитренькі які.
Зоряно, Ви ж відчуваєте до мого сина почуття? Хоча, дурне питання – ви ж погодилися жити разом, значить відчуваєте.
Так. Я люблю Вашого сина. Дуже. – ледь чутно пискнуло повітряне створення.
Чуєш, сину – вона тебе любить. А з коханим рай і в курені. Правильно я кажу, Зоряно?
Та правильно. Я і на комуналку згодна, аби разом.
Ну ось, сину, як добре все виходить. А вже як тобі дівчина твоя за моєї відсутності вдячна буде, словами не передати.
Давайте, дорослі, влаштовуйте своє життя. Не переживайте, я додавати буду, щоб на квартиру вистачало. Ви хоч не забувайте, відвідуйте стару іноді.
Ну яка Ви стара? Вам до старої ще років сорок – лестила мені Зоряна.
Через півгодини закривши за дітьми двері, я розридалася. Аж надто великою була спокуса молодь у себе залишити: і син поруч, і невістка під наглядом.
Але не можна – дорослі діти повинні жити окремо від батьків. Я свою справу зробила – виростила. Прийшла пора відпустити дитину у вільне плавання.
