На днях я зателефонувала доньці і кажу, що більше року вже не бачила онуків, хочу в серпні приїхати до вас! Я сподівалася, що донька дуже зрадіє, почувши це, але у відповідь я почула лише неприємні відмовки. На початку серпня ніяк, там якісь родичі чоловіка приїжджають, в середині теж не вийде, вони з дітьми на озера їхати зібралися, а потім у них ремонт! Матеріали куплені, робочі замовлені.
Я кажу: «Леся, може, мені взагалі не приїжджати тоді, може, ви не хочете мене бачити?». А вона мені і заявляє: «Мамо, я дійсно не хочу, щоб ти приїжджала». Я ледь не впала взагалі! Виростила дочку, називається!
Леся живе в іншому місті, за 200 км від мене. Поїхали з чоловіком туди відразу після весілля, близько восьми років тому – чоловікові запропонували там роботу. Спочатку думали, ненадовго, на два-три роки, але в підсумку там і влаштувалися – не без моєї допомоги. Я тоді дала дочці гроші на квартиру.
Не всю суму, звичайно, стільки у мене не було! Але відсотків вісімдесят вартості квартири я змогла зібрати. Вигребла всі свої накопичення.
Що й казати, без моєї допомоги Леся з чоловіком або знімали б досі, або сиділи б зараз по вуха в кредиті, платили б пів зарплати банку, і так не рік, не два, а багато років. З грошима, які я їм дала, кредит взяли мінімальний, розплатилися швидко і майже непомітно для сімейного бюджету.
Живуть тепер у власній двокімнатній квартирі, дітей виховують. Онуків у мене двоє – хлопчики чотирьох і п’яти років, я їх дуже люблю, регулярно купую їм гарні подарунки і відправляю по пошті. Раніше і сама постійно приїжджала до дочки в гості – як мінімум, два рази на рік, і жила довго, тижні за три-чотири. Під час своїх приїздів повністю брала на себе кухню і побут, крім того, обов’язково ми з дочкою робили генеральне прибирання, мили вікна, розбирали шафи і антресолі.
Приїду, все їм зміню! Шафи розберу, взуття помию, поскладаю, білизну попрасую, все розкладу по полицях. Штори виперу, покривала, пил скрізь з дочкою витру, люстри перемиємо. На кухні все розберу. Квартира перед моїм від’їздом сяє завжди! Кажу, ось коли наступного разу приїду, щоб так само чисто було. Але де там! Наступного разу приїжджаю – і знову беруся за прибирання.
Перед моїм приїздом Вікторія, звичайно, наводить чистоту. Проблема в тому, що поняття «чисто» у нас з нею різні. Я люблю і вмію прибирати, роблю це грунтовно, в той час, як Леся – не фанат такого проведення часу. У дитинстві я змушувала її щось робити, а тепер Леся спростила все до неможливості.
Білизну не прасує, просто згортає і складає в шафу, підлогу миє від випадку до випадку, а такі речі, як плитку у ванній і пил на шафах, напевно, і взагалі протирає тільки перед моїм приїздом, щоб я не влаштовувала їй розборки і вичитування.
Раніше я приїжджала кожні пів року, але от останнім часом все якось не виходить провідати дочку та онуків: то одне, то інше. Але тепер, влітку, здається, все позаду, і я вирішила провідати дочку та онуків.
Доньці зателефонувала, кажу, беру квитки, їду до вас – на весь серпень! Думала, вона зрадіє, а вона давай просторікувати: «Мамо, почекай, у нас тут в серпні одне, друге, третє». Я кажу: «Ну і що, мені тепер взагалі не приїжджати?». А вона мені взяла і заявила: «Так, каже, не приїжджай, я цього не хочу».
Ось як так? Я ростила її одна, все робила. Квартиру їй купила! Допомагала! А вона так зі мною… За що?
Фото ілюстративне – walmart.
