Ми з чоловіком прожили у шлюбі 32 роки, і все життя важко працювали, щоб у нашої доньки було все необхідне.
Тепер я бачу, що ми трохи перестаралися, бо виросла наша Юля, м’яко кажучи, з характером.
Чотири роки тому вийшла донька заміж, і відтоді нам спокою нема, вже в селі перед людьми соромно.
Ми живемо у власному двоповерховому будинку, який самі збудували.
Нам батьки нічого не дали, бо самі нічого не мали, то ж ми з чоловіком всього досягали самі.
Він їздив багато років на заробітки в Чехію, за ці заробітчанські гроші ми і звели цей будинок.
З чоловіком ми не бачилися по пів року, бо приїжджав він додому лише на великі свята.
Тим часом я сама ростила нашу доньку, яка практично виросла без батька.
Будувалися ми 15 років, зате будинок вийшов на славу, саме такий, про який я мріяла.
Доньці у нас теж дуже подобається, і вона планувала жити з чоловіком біля нас.
Це і стало головною проблемою зараз в нашій сім’ї.
Справа в тому, що зять наш сам збудував будинок, і хоче, щоб його дружина жила в цьому помешканні разом з ним.
Та моя Юля йти туди не хоче, бо той будинок вдвічі менший за наш.
А зять в свою чергу вперся, що з нами жити не буде, бо в нього є свій будинок.
І я його в якійсь мірі розумію, адже чоловіку 32 роки, він сам збудував будинок, в якому планував жити з своєю родиною.
А моїй доньці не подобається будинок її чоловіка, тому вона намагається перетягнути зятя до нас.
Отак вже 4 роки цей цирк триває, так що вже перед сусідами соромно.
Донька дитину народила, перший час говорила, що хоче пожити у нас, щоб ми їй допомогли.
Але внучці вже 2 роки минуло, а дочка від нас іти і не збирається.
Зять вже кілька разів їх забирав до себе, а вона знову повертається до нас.
Він вже навіть сказав, що якщо Юля до нього не переїде, то вони розлучаться.
І навіть це доньку не злякало, вона категорично не хоче від нас з’їжджати.
От що нам робити в такій ситуації?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
