fbpx
Життєві історії
Донькам було по 20 років, коли одна з них, Марія, сказала, що пора б уже роз’їжджатися. Ми з Надійкою намагалися переконати Марію в тому, що ще не час, адже квартира у нас хороша, але не вийшло. В результаті ми розміняли квартиру на три однокімнатні

Надія і Марія у нас з чоловіком народилися тоді, коли нам вже було трохи за сорок. Ми дуже тішилися двійнятам, вважали, що це Бог нас винагородив за наше терпеливе багаторічне очікування.

Сім’я у нас була чудова, ми жили в хорошій трикімнатній кварті, практично в центрі міста. Чоловік мав свій бізнес, добре заробляв. Для своїх діточок ми старалися з усіх сил. Але сталося так, що чоловіка не стало практично перед повноліттям наших дітей.

Мені було дуже важко, і змиритися з втратою, і одній ростити дівчат – намагалася дати максимум дочкам: репетитори, найкращий університет, техніка і все в цьому дусі. Плюс ще немолодий вік давав про себе знати, але я намагалася триматися заради дітей.

Благо, що бізнес чоловіка приносив стабільний дохід і дозволяв нашій сім’ї ні в чому собі не відмовляти.

Коли дівчатам вже було по 20 років, то одна з дочок, Марія, сказала, що пора б уже їм рухатися в своїх напрямках і роз’їжджатися. Ми з Надійкою намагалися переконати Марію в тому, що ще не час, адже квартира у нас хороша, дорога, але не вийшло.

Марія весь час твердила, що хоче самостійності. В результаті ми розміняли квартиру на три однокімнатні. Надія вибрала собі квартиру поруч зі мною, в одному будинку, тільки різні під’їзди, а Марія почала пошук ідеальної квартири. Природно, що її запити наявним засобам не відповідали.

Після того, як ми розміняли квартиру з нами Марія практично не спілкувалася. Кудись поїхала і з’явилася через рік. Виявляється, що квартиру вона собі не купила – так і не змогла вибрати нічого, що б їй підходило, всі гроші були спущені на знімання житла і гулянки.

Природно, що весь цей час вона не працювала. Прийшла скаржитися до Надії, що роботи немає, чоловік її мрії пішов від неї, та й взагалі виявився одружений, грошей у неї теж немає і взагалі нікому вона не потрібна. Надія її не стала шкодувати, сказала шукати роботу і самостійно тепер знімати житло.

Тоді Марія прийшла до мене, просить допомогти. А що я можу ще для неї зробити? Жити ні зі мною, ні з Надійкою вона не хоче, хоче бути господинею у власній квартирі. Пропонує мені віддати їй свою квартиру, і переїхати в село. У нас є там невеликий заміський будинок. Обіцяє, що буде допомагати.

Я б уже переїжджала, чого не зробиш заради щастя доньки, але Надія проти, каже, що Марія могла мати своє житло, але втратила шанс, тому нехай тепер сама думає, що робити. А мені таки шкода доньку, тому, не знаю що робити.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page