fbpx
Життєві історії
Донька зателефонувала мені кілька днів тому і каже: “Мамо, не посидиш з дітьми у вихідні?” Я погодилася, бо Оксана моя розлучена, сама виплачує кредит і на вихідні знайшла підробіток. Донька привела дітей в суботу вранці, а сама побігла на роботу. Загалом, відпрацювала вона в ці вихідні дві зміни по дванадцять годин. Там на ногах весь час, ніколи присісти. Приходить увечері і просто падає. Навіть поїсти сил немає. О десятій вечора повернулася, так і заснула в мене, додому не пішла. А о шостій ранку їй знову вставати на зміну. Вранці в неділю піднялася, а на ній обличчя немає. Каже: “Мамо, я ніби не спала взагалі. Прилягла на хвилиночку, очі закрила – а вже вставати!” Ввечері запитую в неї: “Доню, а скільки ти ж заробила за ці дні?” Коли Оксана відповіла, то я дуже здивувалася і сказала, що сидіти з внуками більше не буду

– Оксана зателефонувала мені кілька днів тому і каже: “Мамо, не посидиш з дітьми у вихідні?”, – розповідає пенсіонерка Людмила Андріївна. – Якийсь там підробіток вона, виявляється, знайшла – на складі комплектувати замовлення для доставки. Знайома її там працює і Оксану мою туди нещодавно влаштувала. Людей у ​​них не вистачає зараз. На основній роботі незрозуміло що діється, добре, якщо вдасться в кінці місяця хоча б оклад отримати. Дочка сказала, без підробітків їм зараз непросто буде, на життя коштів не вистачить.

У дочки Людмили Андріївни, Оксани – двоє дітей і чималий кредит, що дісталася їй ще після розлучення. Колишній чоловік вчинив «благородно»: зібрав в спортивну сумку свої найнеобхідніші речі і з’їхав в нове життя, оформив свою частку в квартирі на дітей, а залишок кредиту залишив колишній дружині.

– Аліментів не платить, вважає, що і так допоміг дітям добре! – сумно говорить пенсіонерка. – Пів квартири віддав. П’ять років до розлучення кредит він платив, зі своєї зарплати, Оксана в декретах сиділа, потім працювати почала в дитячому центрі розвитку. А там якісь гроші? Копійки одні, адже зарплата там невелика зовсім.

Оксана вважає таку позицію колишнього чоловіка в якійсь мірі справедливою ​​і на аліменти не подає. Та й, чесно кажучи, бігати по усіх цих інстанціях у молодої жінки зараз немає ні бажання, ні сил, ні часу. Тому вона тягне все одна – і дітей, і кредит, намагається розплатитися з усім швидше. Роботу змінила, і тепер працює по-справжньому. З затримками, переробками, більший обсяг даних.

– Я не працюю, я віддаю зараз усі свої сили роботі! – говорила вона раніше.

Так було до цієї весни. Зараз їх, як більшість персоналу, перевели на дистанційну роботу, але і грошей платять набагато менше.

– Порахували з нею, що на кредитний платіж, крупу, хліб і олію їй вистачить, якщо оклад буде отримувати! – ділиться Людмила Андріївна. – Про премії і бонуси вже мова не йде, звичайно. Але це теж не життя, з дітьми малими так на харчах економити. Оксана каже, дітей треба годувати нормально, м’ясо купувати, фрукти, одягати, взувати. Вони на гречці з макаронами довго не висидять.

Людмила Андріївна посидіти з онуками на вихідних погодилася – їй це не вперше, вона виручає свою доньку постійно. В суботу рано вранці дочка привела їй дітей, благо, живуть вони зовсім поруч, а сама поїхала на роботу.

– Загалом, відпрацювала вона в ці вихідні дві зміни по дванадцять годин. Чесно, це якесь непорозуміння суцільне! – зітхає Людмила Андріївна. – Там на ногах весь час, в швидкому темпі. Ніколи присісти, весь час – давай, швидше, швидше! Приходить увечері і просто падає. Навіть поїсти сил немає. О десятій вечора повернулася, так і заснула в мене, додому не пішла. А о шостій ранку їй знову вставати на зміну, це недобре зовсім. Вранці в неділю піднялася, а на ній обличчя немає. Каже, мамо, я ніби не спала взагалі. Прилягла на хвилиночку, очі закрила – а вже вставати!

Після другої зміни Оксана прийшла ще більш втомлена – ледве дійшла до материного будинку.

– Я їй кажу – краще на аліменти подавай тоді, нехай Дмитро дає вам гроші! – розповідає Людмила Андріївна. – А вона – я, каже, може і подам, але коли я тепер їх отримаю, і чи отримаю взагалі. А тут живі гроші, відпрацювала, отримала, і бігати ні за ким не треба.

Чесно кажучи, так – на ногах і фізично – Оксані не доводилося працювати ніколи в житті. Ну, в дитячому центрі вона вела заняття для дошкільнят теж стоячи, звичайно, але це ж взагалі не можна порівняти по навантаженню. На інших своїх роботах молода жінка завжди працювала за комп’ютером, в офісі. Спортом ніколи не займалася, який там спорт, одна з двома дітьми.

Максимум фізичного навантаження – прибирання в своїй невеличкій двокімнатній квартирі, і то не щотижня зараз, діти вже великі.

Тому на новій роботі їй довелося ой як нелегко. А враховуючи, що в понеділок з ранку вона не відпочиває, а працює дистанційно на своїй основній роботі, важко подвійно.

– Але найсумніше не в цьому! – сумно говорить Людмила Андріївна. – Я її питаю, дочко, ну і скільки ти заробила за два дні? Ось як думаєш, скільки? 250 гривень за зміну, за дві виходить 500 гривень. Я мало не впала. Я кажу, ти що, нерозумна, так працювати за такі копійки? Гаразд би хоч гроші платили ще нормальні. Кажу, кидай цей підробіток і нічого не вигадуй! Здоров’я потім не купиш!

Але Оксана вперлася – їй потрібні гроші для того, щоб годувати дітей.

– Мамо, ну був би у мене інший варіант, щоб сидіти на стільці і отримувати тисячі гривень – ти думаєш, я б ним не скористалася? – зітхає донька, пояснюючи матері. – Немає зараз іншої роботи, розумієш ти це? А часи такі важкі для всіх. Де я ту копійку зароблю? Якщо сили будуть встати в наступну суботу, значить, встану і піду знову. А що робити?

Людмила Андріївна категорично проти такої роботи.

– Хочу їй сказати, що з дітьми сидіти не буду, нехай шукає іншу няньку! Це не справа зовсім! – сердиться мати.

«Іншу няньку» за безкоштовно на два дні Оксана, звичайно, не знайде і працювати не зможе.

Не зрозуміло хто тут має рацію: Оксана, яка одна виплачує кредит і хоче добре годувати дітей, чи мати, яка шкодує доньку, бо бачить як їй важко живеться? Як знайти вихід, щоб життя змінилося на краще, Оксана поки не знає.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – glavnoe.ukrainianwall.

You cannot copy content of this page