fbpx
Життєві історії
Донька з чоловіком та сином були у нас в гостях, чоловік відзначав ювілей. Через тиждень після цього зять прийшов до нас з проханням позичити йому гроші. Сказав, що хоче нашій доньці машину подарувати

Нещодавно зять позичив у нас грошей, а потім відмовився їх віддавати. Більше того, він ще й зібрався розлучатися. І дочка нам нічого не сказала, інакше ми б Олегу нічого не давали. Ми ж хотіли допомогти по родинному.

У нас з чоловіком дві дочки. Христина — старша, їй 31 рік. Є ще молодша Тетяна, яка лише цього року закінчує університет. Про дочок ми подбали заздалегідь, квартира однієї з бабусь дісталася Христині, а Тетяні ми купили ще одну. Взяли в кредит, який закривати планували цього літа.

Заміж за Олега Христина вийшла чотири роки тому, зять мені не дуже сподобався. Чоловік взагалі його не сприйняв. Але ж не нам з ним жити, так розсудили і перешкоджати не стали.

Після весілля Христина із чоловіком переїхали в своє житло. Квартира Христини від нас була досить далеко, молодята приїжджали в гості, бували в них і ми, але основне спілкування зі старшою дочкою проходило телефоном.

І ніколи вона не скаржилася на чоловіка, жодного слова. Все добре. Коли онук народився, Олег мало не на руках доньку носив. Та й до останнього дня то в щоку поцілує, то за руку тримає.

Так було і за два тижні до того моменту, коли Олег позичив у нас гроші. Тоді Христина з чоловіком та сином були у нас в гостях, чоловік відзначав ювілей.

Через тиждень після цього Олег прийшов до нас з проханням позичити йому гроші. Сказав, що хоче нашій доньці машину подарувати. Каже, що певну суму він назбирав, не вистачає 30 тисяч гривень.

Я б за 4 чи 5 місяців їх вам віддав, каже. Просто Христина ж на роботу вийшла, далеко добиратися, я ж поряд працюю, а їй яке? Водить вона добре, про машину мріяла завжди, але декрет, усі справи.

Ми з чоловіком порадилися, іпотеку хотіли погасити, там борг залишався невеликий, та молодшій дочці дати на найнеобхідніші меблі. Тетяна вирішила жити окремо від нас. Гаразд, думаємо, відкладемо переїзд дочки на кілька місяців. Молодша запевнила, що зачекає.

Гроші зятю урочисто вручили, він подякував, а через тиждень, коли ми приїхали привітати Христину з днем ​​народження, застали у квартирі засмучену доньку. Каже, Олег напередодні зібрав речі і пішов.

Христина зізналася нам, що не все було добре, давно у них все йшло до розриву, просто вона сміття з хати не виносила, нас засмучувати не хотіла.

Ніяких грошей Христина, зрозуміло, не бачила! І жодної машини чоловік їй купувати не збирався.

Тетяна теж засмутилася, бо гроші, які ми віддали Олегу, могли піти їй на меблі. У них з Христиною після цього теж дуже стосунки зіпсувалися.

– Забери мої меблі, – сказала Христина сестрі, – все вивези, мені все одно. У мене життя руйнується, а ви про гроші та про те, що Тетяна кілька місяців у свою квартиру не в’їде! Це замість співчуття?

Мені дочку шкода, хоч я і вважаю, що не треба було їй мовчати, якби зізналася, що у них не все гаразд, цього б не сталося. Олег від нас слухавку не бере, швидше за все, найближчим часом нам не вдасться повернути свої гроші.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page