fbpx

Донька вважає, що якщо вона тепер заміжня, то у всьому має слухатися свого чоловіка, і це мене не має ображати. Я нічого не маю проти, розумію, що тепер у них своя сім’я, але зять прийшов до мене на все готове, і тепер створив такі умови, що я у власному домі зайвою почуваюся. Коли я останній раз була вдома у відпустці, то доволі чітко зрозуміла, що нікому я там не потрібна. Гроші, які я вилаю – потрібні, а я сама – ні

– Не накручуй себе, мамо. Ніякої проблеми немає, усі так живуть! – каже мені моя донька Зоряна. Вони з зятем вважають, що я себе накручую, і що у нас все добре, а я приїхала додому, і мені так не здається.

Донька вважає, що якщо вона тепер заміжня, то у всьому має слухатися свого чоловіка, і це мене не має ображати. Я нічого не маю проти, розумію, що тепер у них своя сім’я, але зять прийшов до мене на все готове, і тепер створив такі умови, що я у власному домі зайвою почуваюся.

Коли я останній раз була вдома у відпустці, то доволі чітко зрозуміла, що нікому я там не потрібна. Гроші, які я вилаю – потрібні, а я сама – ні!

І хоч дочка переконує мене, що я себе накручую, що нічого подібного немає, я прийняла рішення – більше жодного євро їм не висилати. Бо старість не за горами, і з чим я залишуся при такому ставленні дітей до мене?

На заробітках в Італії я вже 10 років, зараз мені 60, а коли поїхала, то було 50. Їхала, як і більшість заробітчанок, через те, що не було грошей, а треба було якось жити.

Дочка моя, Зоряна, підростала, я розуміла, що дівчині треба буде щось в придане дати, а що я могла дати, якщо у самої нічого не було? Дім у нас був невеликий, без ремонту, то ж першим своїм завданням я бачила відбудувати будинок, щоб не соромно було старостів додому привести.

Робота в Італії не була легкою, але я знала, заради чого я поїхала, тому не нарікала і бралася навіть за ті роботи, від яких інші наші заробітчанки відмовлялися. Стала я гроші заробляти, найняла майстрів, і по тихеньку будинок будувала.

А два роки тому дочка заміж вийшла, і зятя додому привела. Якщо можна так сказати, то зять прийшов на все готове, я їх впустила в свій новий будинок, з новим ремонтом і новими меблями. Зятю навіть нічого не треба купувати, бо все є.

Єдине, батьки йому дали машину, не нову, але все ж. Свати – люди не багаті, але на машину для сина вони зуміли назбирати грошей.

В життя своєї доньки я намагалася не втручатися, нехай живуть як хочуть, для мене важливо, щоб у них все добре було. Я навіть щомісяця їм висилала гроші, щоб вони могли жити і ні в чому собі не відмовляти. Оскільки по будинку вже все було зроблено, то ми могли собі дозволити тепер і порозкошувати.

Я була впевнена, що коли повернуся із заробітків додому, то буду жити з своїми дітьми. У нас така домовленість з самого початку була, і дочка казала, що саме так і буде.

А в цьому році на Великдень я приїхала додому на три тижні і мала одну дуже неприємну, але повчальну ситуацію.

З дороги я зайшла в ванну прийняти душ. Я взяла чистий рушник, щоб витертися, і це побачила дочка. Вона мені зробила не дуже приємне зауваження, щоб я питала, перш ніж щось робити. Виявляється, я взяла рушник зятя, і це дуже не сподобалося доньці.

Я вибачилася, і попросила дати інший рушник. Вирішила на цьому не загострювати увагу, але для себе зробила певні висновки.

За ті два тижні, що я була вдома, було ще кілька таких моментів, які тільки підтвердили мої здогадки. Виявилося, що в моїй хаті усе належить зятю – там його рушник, там його крісло, там його диван, на який мені навіть сідати не можна було. І то нічого, що він придбаний за мої гроші, в принципі, як і рушник.

Поїхала я назад в Італію з твердим переконанням, що вдома я не потрібна, тому поки є ще час, мені треба збирати гроші на окреме житло. Я думаю, що мені варто купити квартиру, і жити окремо.

Але дочка мене переконує в тому, що ніякої проблеми немає, і що я все собі вигадала.

А як ви побачили цю ситуацію? Я справді себе накручую? І що тепер робити?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page