Ніколи б не подумала, що моя донька буде таке чудити. Вона взагалі не думає, що робить. Спочатку вона розлучилася з чоловіком. Я була дуже проти, адже перший зять мені дуже подобався, хороший чоловік був. Але донька мене не послухала, навіть не звернула увагу на те, що двох своїх синів залишає без батька.
А те, що придумала донька зараз, взагалі не вкладається в ніякі рамки. Нещодавно вона вдруге вийшла заміж і заради цього чоловіка вона готова на все. Ну хіба це нормально – донька хоче продати свою квартиру. Мої сили закінчилися, як і слова. Не можу переконати дочку не робити цього.
У нового чоловіка є доросла донька-старшокласниця, прописана у нього, але живе з матір’ю. У мене двоє онуків, хлопці-підлітки. Хороші хлопці, не зіпсовані. Я люблю, коли вони приходять, а останнім часом все частіше у мене живуть. Тому, що їх мати задумала грандіозне злиття квартир.
Думаю, не без переконань чоловіка, вона придумала продати свою трикімнатну квартиру в спальному районі. А гроші вкласти в двокімнатну цього чоловіка. Вона в центрі, близько до роботи і школи. Задумали сучасне перепланування, заміну меблів, всього-всього. Якщо залишиться – купити нову машину чоловікові.
А я вважаю, нехай вони і офіційно розписані, вона не матиме прав на цю супер-квартиру. Виходить, що свою вона дарує йому, я правильно міркую? Вона сміється, каже, що я не радію її щастю, а хочу розлучити, раз думаю про розподіл майна. Так мені не до сміху, я про онуків переживаю. Їм і зараз там некомфортно, хлопці не малі, у них свої звички. А тут потрібно всім поміститися в двокімнатній, та ще й з чужою людиною.
Дочка ніколи не знала проблем з житлом, не жила на знімних квартирах. Не економила на всьому, виплачуючи кредит, як це роблять майже всі молоді сім’ї. Все їй дісталося легко.
Коли вона перший раз виходила заміж, ми з чоловіком на весілля подарували їм однокімнатну квартиру, роками збирали на неї гроші, навіть невеликий кредит довелося взяти. Потім бабуся, моя мама, залишила їй свою квартиру. Колишній зять дуже працьовитий був. Гроші у нього були, вмів заробити, підскладав трохи, продали квартири і купили більшу, щоб у кожного сина кімната була. При розлученні зять залишив все дітям.
А вона зараз в якійсь ейфорії, будує плани, витає в хмарах. Розумних порад не чує, тільки розповідає, як там буде добре в цій оновленій квартирі їм усім.
Я навіть зібралася до юриста на консультацію, зателефонувала йому. Вона випадково побачила у мене газету, де оголошення було обведено, і влаштувала мені сцену. Переконливо просила, щоб я не втручалася в її особисте життя, не заважала її щастю.
Що якщо квартира буде зроблена спільними зусиллями, то у нового чоловіка навіть думок не з’являться, щоб її кинути, а вона буде себе там почувати повною господинею на всіх підставах.
Дочку не переконати, що вона робить дуже необачний вчинок. Я навіть змирилася – нічого, внуків напризволяще я не залишу, а вона, якщо хоче під старість залишитися на вулиці – це її вибір.
Фото ілюстративне – meinherz.
