Я заробітчанка, нещодавно до мене в гості приїхала моя донька. Нічим добрим це не закінчилося. Тепер я навіть шкодую, що покликала її до себе і показала, як я живу.
В Італію я поїхала ще 15 років тому. Мені тоді виповнилося 40 років, з чоловіком ми жили не дуже добре, наші стосунки давно себе вичерпали, а донька якраз в університет поступила.
Людмила дуже хотіла бути лікарем, а в медичному навчання дороге, от я і вирішила їхати на заробітки.
Іван мій нічого не мав проти, ми вже тоді з ним жили порізно, кожен своїм життям.
Я поїхала, гроші заробляла, за навчання платила всі шість років, потім з роботою допомогла.
А коли Людмила заміж виходила, я їй весілля шикарне зробила. Словом, я ніколи ні в чому доньці не відмовляла.
Чоловік залишився жити в нашому будинку. Ми з ним офіційно не розлучилися, бо що це б змінило?
Людмила з зятем залишилася теж вдома жити, то й я не хвилювалася за Івана – коло рідної доньки йому точно буде добре.
Жити було де, гроші у нього теж якісь були, бо ж працював на роботі, а його особисте життя мене не дуже цікавило.
Для родичів і друзів ми і далі залишалися сім’єю, але ми обоє знали, що між нами уже давно нічого немає.
З часом в Італії я познайомилася з Патриціо. Він на десять років старший за мене, вдівець.
Так ми стали жити з ним разом. Я зізналася, що в Україні в мене є чоловік, але розповіла правду, що ми давно не живем разом.
Про своє особисте життя в Італії я нікому не розповідала. А навіщо? Додому приїжджала раз в рік, здебільшого на якісь свята на кілька днів, а потім назад поверталася в своє життя.
У нас з Патриціо все дуже добре, він турботливий і щедрий. Зараз я живу у нього в квартирі.
Так все би і залишилося в таємниці, якби донька не захотіла приїхати до мене в Італію.
Тут все і розкрилося. Я була змушена розповісти їй правду, сподівалася, що Людмила доросла і все зрозуміє.
Та реакція доньки була дуже непередбачуваною. Вона мене звинуватила в тому, що мовляв, як я могла так вчинити з батьком.
На її думку – він вдома зберігає мені вірність, а я тут живу своїм життям.
Я пробувала виправдатися, але Людмила і чути нічого не хотіла. Тепер для неї я – зрадниця!
Вона зробила свої висновки, і я вийшла не в найкращому світлі – погана мама, яка багато років зраджує своєму чоловікові.
Дочка повернулася додому дуже швидко, хоча Патриціо прийняв її у себе як рідну.
Вона поїхала, а я з осадом залишилася. Навіть не знаю, що тепер робити.
Може, і справді варто все було розповісти їм раніше?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.