fbpx
Життєві історії
Я раділа за свою донечку, думала, що у неї все добре складеться в житті і була щасливою, коли вона подарувала мені онука

У мене є дві дочки. Хочу, щоб зрозуміли, що дочок своїх я люблю однаково, але вони абсолютно різні, старша донька пішла вся в батька.

Якось Мирослава мені повідомила, що чекає дитину. Приходили потім до нас батьки цього хлопця, говорили, що їх син не батько, тому вони тут взагалі ні до чого.

Дочка повернулася додому. У нас двокімнатна квартира, молодша донька спеціально переїхала до мене в кімнату, щоб у старшої її сестрички Мирослави з дитиною було більше вільного місця.

Згодом, у мене з’явився онук, хороший хлопчик. У мене на душі тепліше стало. Але, можливо, саме спокій онука послужив тому, що у дочки з’явилося багато вільного часу.

Поки я була на роботі, дочка у своєї молодшої сестри просила трішечки посидіти з дитиною, а сама ходила відпочити.

До двох років онука вона вже почала спокійно собі йти з дому – залишить на нас свого синочка і йде.

Я кажу: “Бери з собою сина, нехай тато познайомитися з дитиною!” Але вона відмовилася. Я дзвонила їй, говорила, що дитину немає з ким залишити, а мені на роботу потрібно ходити і у сестри свої справи.

Коли Мирослава повернулася додому, то стала збирати речі – свої, але не дитини. Сказала нам, що йде.

Цей хлопець сказав їй саме такі слова: “Навіщо мені чужий клопіт?” Я навіть вийшла за Мирославою на вулицю – її якась машина чекала, де на сидінні сидів чоловік.

Я стала говорити йому, що у Мирослави є дитина. А він і каже мені: “Дочка у вас людина розумна, нехай робить як вважає за потрібне”.

Уже місяць як Мирослава там живе, а я не можу знайти правильне рішення.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page