– Ярина з дітьми займалася, обід готувала, а ми з батьком весь тиждень, не розгинаючись, на дачі працювали, – розповідає 59-річна Галина Семенівна. – Я в теплиці в основному все обробляла, мила, чоловік мій на вулиці з мотоблоком. Сьогодні з ранку добрива привезли, ми з ним удвох практично машину розвантажили. А ввечері приїхав зять. Витягнув на терасу шезлонг, зробив собі кави, відкрив ноутбук – і все, не чіпайте його. Він відпочиває.
Дачу свою Галина Семенівна і її чоловік дуже люблять, і кожен рік з квітня по жовтень живуть за містом. Вирощують ягоди і помідори, збирають яблука, роблять закрутки, везуть в місто екологічно чисті кабачки та зелень.
– Я там, на дачі, відпочиваю душею! – каже Галина. – Така краса кругом, повітря свіже та чисте, простір, все своє з городу. Просто мрія, казка.
На жаль, дочка Галини Семенівни Ярина і її чоловік Роман захоплень тещі і тестя з приводу заміського життя не поділяють зовсім. Особливо Роман, який людина повністю міська. Заміське життя він не розуміє, ніякої романтики в ньому не бачить. Дача – це явно не його.
– І дружину так налаштував, – зітхає Галина. – Раніше Ярина приїжджала на дачу час від часу, але після весілля – як відшептав її хтось.
Заміжня Ярина всього чотири роки, але за цей час молоді встигли народити вже двох малюків, зараз їм два з половиною і рік. Щоліта батьки слізно благають привезти онуків на дачу, але молода мати до цього сезону категорично відмовлялася їхати на довгий термін. У неї то справи, то новонароджений на руках, а дача у батьків – звичайнісінька, без особливих зручностей, досить далеко від благ цивілізації, наприклад, від нормальних лікарів та аптек.
Не приїхали б, напевно, і в цьому році, але тут обставини допомогли, адже в місті ні транспорт не ходив, ні зять не їздив на роботу, працювали вдома, бо були обмеження.
Романа перевели на віддалену роботу, йому потрібні умови в квартирі: тиша і можливість зосередитися, а це при двох таких маленьких дітях дуже проблематично. Дітям ще не поясниш особливо, що тато працює. Вони кричать, шумлять, тягнуть батька за ногу, з вереском стрибають на великому батьківському ліжку, молодша дитина раз у раз підбирається до яскраво-блакитний кнопочки на системному блоці. Ярина, звичайно, намагається відвернути і зайняти дітей, але виходить це погано.
Тому на гостинну пропозицію батьків привезти таки онуків в цьому році до них на дачу молоді погодилися відразу, без особливих заперечень, як було до цього.
Домовилися, що Ярина з дітьми будуть жити у баби з дідом, а Роман – приїжджати до них на дачу по вихідним з продуктами і памперсами. Благо, в місті він ні з ким зараз не контактує, просто сидить у своїй квартирі і працює, на дачу їде на своїй машині, так що ризику практично ніякого.
І все б нічого, але вже в другій приїзд Галина Семенівна закотила зятю грандіозну суперечку.
– Ну совість якусь потрібно мати хоч трохи, – обурюється вона. – Сидіти каву попивати і дивитися на захід сонця, коли ми з батьком за спиною так важко працюємо, не розгинаючись, з самого ранку – це як взагалі? Молодий, здоровий хлопець! Ми пенсіонери, недуг купа! Роботи на дачі по вуха, особливо зараз, на початку сезону. Я сама ще жодного разу в не сиділа на терасі в цьому році, просто ніколи. Ми встаємо з батьком вранці і на ділянку до вечора.
– Ну, може, він кермував кілька годин, втомився сильно, до того ж тиждень працював. Чи варто було так вже з Романом розмовляти? Вранці б дали йому завдання.
Ага, як же, вранці! Вранці він проспав до обіду – а потім, я голову піднімаю від грядок, дивлюся, а він знову в з ноутом на терасі.
Зятю було запропоновано «зробити перерву» і попрацювати з лопатою, від чого той рішуче відмовився. Мовляв, він уже сто разів казав, що дача – це не його, і працювати на ній він не збирається, а якщо тещі і тестю так важко – ну, нехай теж не працюють. Або наймуть он чоловіків з селища.
Слово за слово, стали сперечатися, зять піднявся, взяв ключі, сів в машину і поїхав до міста. Дружині зателефонував, що більше він на дачу ні ногою. Гроші переведе, скільки потрібно, та хоч все. Але сам приїжджати не буде більше ніколи.
Копати канави і лагодити паркани по вихідним зовсім не входить в його плани.
– У ці вихідні зять і правда не приїхав, – зітхає Галина Семенівна. – Так-то невелика втрата, я вважаю! Батько з’їздив до магазину, привіз нам все, що потрібно. Але тепер дочка на нас ображається. За те, що ми ніби як віддалили її чоловіка від сім’ї. Так він хоч раз на тиждень приїжджав, а тепер взагалі не хоче. А якщо це затягнеться на місяць і більше? Але я себе неправою таки не вважаю, правда на моєму боці.
Як вважаєте, мати дійсно даремно посварилася з зятем в такій ситуації? Треба було мовчати? Зрештою, це дійсно не його дача, і він не зобов’язаний там щось робити.
А от теща вважає, що зять міг би й допомогти вже не молодим людям, але він принципово відмовлявся робити хоч щось на дачі.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
