16 років тому моя добра знайома Леся переконала мене в тому, щоб я з нею в Грецію на заробітки їхала.
Я про це ніколи і не думала, тому не зразу відповіла згодою. Сказала, що мені все обміркувати добре треба.
Леся була моєю сусідкою, ми жили в одному будинку, і навіть в одному під’їзді. Це житло в свій час наші чоловіки отримали з заводу, на якому працювали.
Ми обидві були з села, і своя квартира в місті – це вже було щось неймовірне, тому я собі просто жила і тішилася життю. У мене був чоловік Микола, ми з ним виховували нашу єдину доньку Марину.
Леся теж була одруженою, але у них з чоловіком було двоє синів. Саме заради них Леся і так рвалася за кордон.
– Маріє, сама подумай, що ми своїм дітям зможемо дати? – повчала мене Леся. – А так ми поїдемо, і дітям квартири купимо. Все ж, вдвох не так страшно.
Сусідка була настільки рішуче налаштована, що навіть якби я не погодилася з нею їхати, вона б і сама поїхала.
Але, все добре обдумавши, і поговоривши з чоловіком, я таки вирішила їхати, бо і справді зрозуміла, що своїй єдиній доньці ми з чоловіком зможемо дати небагато.
Греція мені дуже сподобалася як країна, мені тут клімат підійшов дуже. Робота була важкою, і з мовою спочатку були проблеми, але, зрештою, все владналося і ми стали заробляти.
За перших 5 років ми з Лесею вже купили своїм дітям по квартирі. Я раділа неймовірно, бо навіть не сподівалася, що зможу придбати житло за такий короткий термін.
Донька моя, Марина, теж аж стрибала від радості, адже вона якраз надумала заміж виходити, то ж мій подарунок – ключі від новенької квартири був дуже доречним.
Та раділи ми недовго, бо мій чоловік теж вирішив зробити мені “подарунок”.
Я приїхала додому на весілля доньки, торжество минуло чудово, а через кілька днів Микола мій повідомив мені, що йде від мене, бо поки мене не було, у нього з’явилася нова любов.
Донька, виявляється, про це знала, але нічого мені не сказала, бо не знала, як я там, на чужині, на це відреагую.
Що я тоді відчувала, словами не передати. Сама не знаю, на кого я була більше ображена – на чоловіка, чи на доньку. Повернулася я в Грецію, сльозами обмиваючись.
10 років я не приїжджала додому і не висилала гроші доньці, зовсім нічого. З чоловіком ми розлучилися, він привів в нашу квартиру свою нову пасію, а донька з чоловіком стали жити в купленій мною квартирі.
За ці роки я склала чималу суму, то ж тепер приїхала, і відразу собі будинок купила дуже гарний. Вирішила, що вкладу гроші в нерухомість. А сама назад ще в Грецію повернусь, попрацюю, поки є сили.
Донька відразу прибігла до мене, бо сподівалася, що я впущу її в свій будинок. Їм в квартирі вже трохи тісно, бо у них двоє діток народилося. Але я доньці відразу сказала, нехай ні на що не розраховує, бо я цей дім для себе купила.
Марина на мене образилася назвала поганою матір’ю, навела мені в приклад сусідку Лесю, яка вже двом синам по будинку побудувала.
А я доньці відповіла, що якщо вона хоче будинок – то нехай сама їде на заробітки, або чоловіка свого відправляє. Я і так занадто дорого заплатила за це своє рішення.
Cпеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.
Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.