fbpx
Життєві історії
Донька моя привела зятя додому. Але у мене був тоді непростий період в житті, якраз не стало мого чоловіка. Я тоді сказала, що вони щасливими не будуть ніколи, адже зять на шматок хліба не заробить сам. На весілля мене вони не запросили, донька зі мною відтоді не розмовляла, а через 7 років з’явилася у мене на порозі сама. Оксана просила позичити їй велику суму грошей

З народження я росла в сім’ї, в якій всі любили та поважали одне одного, так само я виховувала і свою власну донечку Оксану.

Нічого не віщувало нам толі якихось неприємностей, у нас була повна сім’я, донька не знала відмови ні в чому, ні від мене, ні від чоловіка. Розумниця, красуня, одна з кращих учениць свого вищого навчального закладу на яку всі заглядалися та, якою усі захоплювалися.

Все було у нас добре, поки мого чоловіка не стало. Але не дарма люди придумали приказку про те, що неприємність не ходить одна, а за нею слід чекати іншу.

Коли чоловіка не стало, я так сумувала, що не відразу помітила, як у дочки увійшло в звичку не ночувати вдома, вона зустрічалася з одним хлопцем, по навчанню з’їхала і взагалі якось поступово порядком віддалилася від мене.

Вона стала жити з тим чоловіком на орендованій квартирі, а потім той чоловік залишився без роботи і вона привела його до мене додому.

Він мені дуже не сподобався, я просила свою доньку залишити цю людину і знайти для себе гідного і хорошого чоловіка, адже цей навіть не зможе її забезпечити нормальне життя, який зробить її щасливою, в нього грошей навіть на хлібину немає.

В той вечір моя дочка дійсно покинула мій будинок, як я тоді думала, ненадовго. Але все виявилося інакше. Сама не знаю, як так вийшло, але наша суперечка з дочкою затягнулася на десять років. Спочатку я намагалася помиритися з Оксаною, але вона всіляко уникала будь-якого спілкування зі мною, а пізніше вийшла заміж за того чоловіка.

На весілля мене ніхто не покликав. Я дізнавалася через знайомих як у дочки справи, як у неї справи. Моя донька прийшла до мене тільки через сім років, з проханням зайняти немаленьку суму грошей. Стільки років не розмовляли, і замість всіх невимовних теплих слів ми знову посперечалися.

Дочка знову пішла. Як пізніше виявилося, тоді вона чекала дитину. Але я про це не знала, хоча якби і знала, навряд чи змогла б так відразу пробачити їй семирічну відсутність.

Нещодавно я вийшла на пенсію і стала часто гуляти в парку. І ось, через десять років з нашого непорозуміння, я зустріла дочку на вулиці – вона гуляла з сином, моїм внуком. Це вперше я побачила його так близько. На мене нахлинула така хвиля почуттів, що я була не в силах стримувати себе: підбігла і, взявши доньку за руки, щиро просила Оксану не відмовлятися мене і дати спілкуватися з онуком.

З того дня я, нарешті, знову повернула свою дочку, ми стали бувати один у одного в гостях. Я могла визнати, що тоді була не права: зять виявився непоганою людиною. Діти жили в облаштованому будинку, онук дуже прив’язаний до батька, та й дочка виглядає щасливою.

У наших стосунках зараз настала гармонія, але ось тільки онука дочка мені не довіряє. Не дозволяє забирати до себе з ночівлею. На канікули не привозить, та й у себе надовго мене не затримують. Невже моя дівчинка так і не змогла мене пробачити? Як ще мені довести, що я щиро каюсь і усвідомила, що була не права?

Я дуже їх люблю і хочу їм добра, але як помиритися з сім’єю своєї доньки я не знаю.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – ukrainianwedding.

You cannot copy content of this page