fbpx

Донька моя поїхала від мене, орендувала собі кімнату. Дзвонила пару раз в тиждень і говорила, що все у неї добре, щоб я не хвилювалася. А років через три подзвонила і так само мимохідь повідомила, що вийшла заміж. Я дуже здивувалася. Сказала, як так, за кого? Звичайно, у мене купа питань відразу, хто він, чи було весілля, чому не запросила, не сказала навіть? Напросилася до неї в гості, кажу, ну ти хоч зараз з чоловіком познайом. Ну, приходь завтра, каже. Приходжу – а вона дитину чекає, і вже народжувати ось-ось. Ну як так з рідною мамою можна

– Ні, не спілкуються вони взагалі між собою, ти уявляєш? – розповідає про дочок 58-річна Ірина Романівна. – Рідні сестри, до речі! Аж до того, що дні народження я в останні роки мінімум два рази святкую: з сім’єю Наталі і з сім’єю Людмили. Наталя ні за що не прийде, якщо знає, що Людмила у мене! Я вже як тільки не намагалася їх помирити – марно!

– Образилася вона на щось?

– Так був там випадок в юності, досить негарний з боку Людмили. Але ж сто років вже минуло відтоді, потрібно перегорнути сторінку і забути минуле! Я вже всяко намагалася з Наталею поговорити. Кажу, дочко, вистачить ображатися, давно пора все забути минулі негаразди і почати з чистого аркуша. Зрештою, хто не помилявся в житті! Вибач свою сестру. Людмила – твоя найближча людина на цьому світі, твоя родина. А вона – мамо, немає у мене сестри, і давай залишимо цю розмову!

Наталя старша сестра, їй зараз 35, Людмила – молодша, але різниця у віці у них невелика, всього рік і чотири місяці. Дівчатка вчилися в одному класі: Людмила, виходить, пішла в школу в шість років, Наталя – в сім з половиною.

– Ой, вони такі сестрички-подружки були, не розлий вода в дитинстві! Просто немислимо було їх розлучити! – згадує Ірина Романівна. – Для Людмили було сумно, що старша сестра в школу йде, а вона залишається в садочку. Та й Наталя хотіла з сестрою в школу йти. Брати Людмилу не хотіли, шести з половиною років їй на перше вересня ще не було, але я домовилася. Взяли з умовою, що якщо дитині буде важко даватися наука, ми повернемося в садочок. Але все вийшло! Людмила вчилася не гірше Наталі.

Ірина Романівна і сама була зацікавлена, щоб дочки вчилися разом. Незадовго до того, як дівчатка пішли до школи, не стало їх батька, і Ірині Романівні довелося ростити їх одній.

До того ж часи настали непрості, потрібно було банально виживати. Зустрічати зі школи дітей було ніколи. А коли малятка удвох, все-таки якось спокійніше. Разом прийдуть, разом підуть, доглянуть одна за одною.

Сестри сиділи за однією партою і дійсно допомагали одна одній: у молодшої завжди краще йшли гуманітарні предмети, у старшої – точні науки, Наталя встигала пвирішувати два варіанти контрольних з математики, а Людмила, творами якої зачитувалися всі в школі, виправляла сестрі помилки в текстах і підказувала слова англійською.

– Все мої донечки тоді робили разом! – розповідає Ірина Романівна. – У старших класах однокласники, та й багато вчителів, щиро думали, що вони двійнята.

Після школи сестри стали навчатися в різних вищих навчальних закладах, але продовжували дружити і всім ділитися.

– А на останніх курсах Наталя щиро закохалася, у них були взаємні почуття з однокурсником. Два роки вони зустрічалися, стали говорити про весілля. Вирішили рік попрацювати, щоб накопичити грошей на торжество і на весільну подорож. Хлопець той начебто непоганий був, ми вже навіть і з батьками познайомилися його, склалося у мене про них досить добре враження. Ну а потім трапилося те, що в одну мить перевернуло все: Наталя побачила Людмилу зі своїм хлопцем, у нас вдома, ось так! Ніби він прийшов до Наталі, чекав її, а Людмила вчинила недобре і сестра все це, несподівано, побачила.

Згідно з розповіді Ірини Романівни, Наталя тут же перестала спілкуватися і з невдалим нареченим, і з своєю рідною сестрою Людмилою. Зібрала деякі речі і в той же день переїхала з їх з матір’ю квартири, де до цього жили утрьох, до подруг в гуртожиток, а незабаром стала орендувати собі окрему кімнату.

Людмила плакала, просила у сестри вибачення, виправдовувалася – мовляв, не знаю, що на мене найшло. Приблизно з тими ж словами і з оберемками троянд зустрічав Наталю з роботи невдалий наречений.

– Марно! – розповідає Ірина Романівна. – Наталя вже зовсім нікого не слухала. Спілкувалася вона тільки зі мною. Ну, як спілкувалася. Дзвонила пару раз в тиждень і говорила, що все у неї добре, щоб я не хвилювалася. А років через три після всіх цих подій подзвонила і так само мимохідь повідомила, що вийшла заміж. Я дуже здивувалася. Кажу, як так, за кого? Звичайно, у мене купа питань відразу, хто він, чи було весілля, чому не запросила, не сказала навіть. Напросилася до неї в гості, кажу, ну ти хоч зараз з чоловіком познайом! Ну, приходь завтра, каже. Приходжу – а вона дитину чекає, і вже народжувати ось-ось.

Незабаром Наталя народила прекрасну здорову дівчинку, а через три роки – ще й сина. Чоловік у неї чудовий: щиро її кохає, носить на руках, займається дітьми. Заробляє знову ж, квартиру вони в кредит взяли.

Зараз дочці Наталі вже дев’ять років, син цього року йде в школу. Наталя сама теж працює. З чоловіком вони на одній хвилі і справляють враження цілком щасливих і задоволених життям людей.

– Я говорила з нею пару років назад, – розповідає Ірина Романівна. – Звичайно, про того першого нареченого вона і не думає вже давно. Наталя щиро кохає свого чоловіка, все склалося в житті непогано. Невідомо ще, було б все так само добре з тим. Кажу, чоловіки приходять і йдуть, а сестра в тебе лише одна на все життя. Але про те, щоб помиритися з сестрою, Наталя і чути не хоче зараз зовсім. Каже, мамо, не розмовляй зі мною на цю тему, сестри у мене більше немає, і крапка.

У Людмили теж в житті все непогано склалося: є чоловік, трирічна дитина. Спочатку вона просто мріяла помиритися з Наталею, але зараз теж верне носа, звикла до таких стосунків.

– Я і писати намагалася, і дзвонити, – пояснює Наталя. – Ну скільки можна вже налагоджувати хороші стосунки з нею? Сказала сто раз, що вчинила тоді я дуже нерозумно, що мені шкода. Що я ще можу зробити? Час назад, на жаль, не повернеш.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page