fbpx

Донька мене часто просить, щоб я сиділа з її дітьми, але я відмовляюся їй допомагати. Ольга натякає, що не буде доглядати мене на старості років, лише родина мене розуміє, бо всі пам’ятають, як я жила

На сьогоднішній день я вже жінка в віці, немолода, у мене є вже мої онуки, я – бабуся близнюків. Їм зараз обом по 2 роки, дітки вони дуже активні, веселі та цікавляться всім. Мені подобається з ними гратися і радувати їх гарними подарунками, я наче молодшою стаю поряд з ними. Але те, що дочка практично щодня мене просить сидіти з її дітьми – мене дуже засмучує, щиро кажучи.

Справа в тому, що я Ольгу – доньку свою, ростила сама, адже з моїм чоловіком ми розлучилися дуже швидко, донька моя була ще маленькою зовсім, і допомоги від нього практично не було ніякої для нас обох на той час.

Я зараз згадую часто непрості ті для мене часи, адже мені довелося пів життя пропрацювати на заводі, займаючись фізично важкою працею, щоб виростити свою дитину одній і вона ні в чому не мала потреби, щоб жила не гірше за інших дітей.

Коли я стала мамою Ольги, мені було всього 20 років і не встигла, як слід, отримати насолоду від життя і того самого материнства, я була зайнята лише роботою та турботою про Ольгу. Все, що я відтоді бачила – це лише кухня, брудний посуд, брудні пелюшки, дитячі недуги, недоспані ночі, постійний брак грошей і докори родичів, які щодня мені докоряли, про що я думала раніше.

Я хочу чітко сказати, що вже зараз ні на що не скаржуся – все це було наслідком мого вибору. Не потрібно було поспішати виходити заміж і не народжувати до того, як отримаю вищу освіту і знайду високооплачувану роботу, а хоч трохи потрібно було мені самій стати на ноги, а потім створювати сім’ю, адже так і мені і моїй дитині було б легше жити. Можливо, тоді вдалося б насолодитися власним материнством, а не працювати з ранку до вечора, чекаючи того моменту, коли все це скінчиться, коли донька підросте, щоб мені стало легше. Шкодую, що не побачила дитинства своєї донечки, якось ці роки промайнули швидко, а я постійно була в роботі.

Я змогла трохи заспокоїтися і думати про щось приємніше, тільки коли дочка переїхала в студентський гуртожиток. Хоча оплачувати навчання доводилося мені, Ольга трохи підробляла і частково забезпечувала себе, і я цьому дуже раділа.

Щиро кажучи, для мене було дуже дивним і неочікуваним те, що моя донька після отримання диплома ним не скористалася, а практично відразу вийшла заміж і повідомила всім, що чекає дитину. Зять мій, дуже дякую долі, виявився дійсно дуже доброю людиною, про такого чоловіка лише мріяти можна. Він добре ставиться до своїх дітей, дружини і всіх наших родичів.

Однак, я не можу дати їм того, чого вони від мене чекають. Я категорично не згодна, після того, як більшу частину свого життя і сил віддала доньці, а то для мене були найважчі роки в моєму житті, присвячувати свій час на схилі літ своїм онукам, заради того, щоб Ольга змогла відпочити, поїхати кудись з чоловіком за кордон, або з’їздити на розваги.

Мені свого часу ніхто не допомагав, а у Ольги є дуже хороший чоловік,  він надійна і турботлива людина, я теж допомагаю їй, просто не хочу цього робити часто, мало не щодня бігти до дітей. Свекри теж Ользі з чоловіком добре допомагають, тому їй взагалі немає на що нарікати зараз. Мої мама з татом жили далеко від мене, і не могли дати мені навіть матеріальну допомогу. У мене в той час, коли донечка була маленькою, не було ні пральної машини, ні няньки, ні навіть помічниці. Я все звикла робити сама. У дочки ж є чоловік, який вечорами допомагає з дітьми, забезпечує добре сім’ю, пральна машинка-автомат, посудомийна машина і навіть робот-пилосос, Ольга навіть і думки такої немає де взяти гроші на шматок хліба, вона живе в добробуті і впевнена в завтрашньому дні.

Невже їй може бути важко виховувати і наглядати за своїми двома дітьми в таких умовах, коли кожен старається їй чимось та й допомогти? Ольга сама ж не працює ніде, не думає чим завтра буде годувати своїх діток.

Ольга народжувала для себе діток, так чому я повинна присвячувати роки на старості років заради її дітей? Ми з нею через це часто маємо непорозуміння з цього приводу, і я хвилююся, що вона просто взагалі перестане зі мною спілкуватися і я на старості років залишуся жити сама і нікому не потрібна. Але я й так багато віддала для своєї рідної доньки.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page