fbpx

– Донечко, як не крути, але ви рідні, – тихо почала мама. – Батьки не вічні, а ви – брат і сестра. То ж знайди в своїй душі місце для прощення. Якщо я змогла простити, думаю, ти теж впораєшся. В кінці травня у мене день народження. Я зателефонувала Максиму і запросила його. Думаю, мама має рацію. Усе в нас буде добре

Я народилася і живу в маленькому містечку в звичайній родині. Крім мене у батьків нікого немає, я їхня єдина донька. Зараз мені двадцять сім років, нещодавно я вийшла заміж. Я була щасливою, доки не дізналася, що у мого батька є позашлюбний син, тобто у мене є рідний брат.

Коли я була маленькою, пам’ятаю, як тата майже місяць не було вдома. Якось недавно ми з мамою розговорилися про моє дитинство, і мама розповіла дещо цікаве. Виявилося, що мама тоді вигнала тата з дому. Він їй зраджував. У нього зав’язалися відносини з колегою по роботі. Цей роман тривав дуже багато років. Мама ні про що не здогадувалася, поки сусідка не побачила тата з якоюсь жінкою. Потім їх бачив мій хресний.

Вони застукали їх в кафе, біля готелю, на іншому кінці міста. Батько намагався все спростувати, виправдовуючись, що у них лише робочі відносини. І тут поповзли чутки, адже містечко у нас маленьке. Мама вперто не хотіла їм вірити. Але одного разу йдучи по роботі, зустріла цю парочку, що виходить з під’їзду. Мама не знала, що їй робити. Тато від несподіванки почав нести якусь нісенітницю. Вдома був величезний скандал, мама не хотіла розборок на вулиці посеред міста. Мама вигнала тата. Через кілька днів він прийшов просити вибачення, але мама не змогла його пробачити.

Через деякий час вони все ж помирилися заради мене. Жінка та звільнилася з роботи. Згодом мама змогла все забути, батьки знову стали жити, як раніше. Єдине, що засмучувало маму – чутки. Подейкували, що та жінка чекає дитину, а потім бачили її з маленьким хлопчиком дуже схожим на мого батька. Але мама вирішила нікому не вірити. Ми продовжували жити, як і раніше.

І все-таки, чутки виявилися правдою. У батька є позашлюбний син. Батько з ним довгий час не підтримував відносин, а коли я вийшла заміж, вирішив з ним бачитися. Мама змирилася з цим. Не відразу звичайно, вони лаялися з цього приводу. І ось батько запросив мене в кафе і познайомив з сином. Молодий хлопець виявився досить приємним, і дійсно дуже сильно схожим на мого батька. Звати його Максим. Ми досить приємно поспілкувалися, обмінялися телефонами і розійшлися. Спочатку він додався до мене в друзі в соціальних мережах і зрідка щось писав. Я відповідала стандартними фразами.

Напевно Максим хоче продовжувати зі мною спілкування, бо він подзвонив, привітав мене з новим роком, потім з міжнародним жіночим днем. Мені було все одно – подзвонив, ну й добре. Тепер він часто мені телефонує. Я не беру слухавку, тому що не має наміру з ним спілкуватися. Я не можу назвати його своїм братом. Я вважаю, що це помилка молодості мого батька, яка всім нам зіпсувала життя.

Мама спочатку нічого з цього приводу не говорила. Але якось вона покликала мене і сказала, що у неї до мене є серйозна розмова.

– Донечко, як не крути, але ви рідні, – тихо почала мама. – Батьки не вічні, а ви – брат і сестра. То ж знайди в своїй душі місце для прощення. Якщо я змогла простити, думаю, ти теж впораєшся.

В кінці травня у мене день народження. Я зателефонувала Максиму і запросила його. Думаю, мама має рацію. Усе в нас буде добре.

Фото ілюстративне – ivona.bigmir.

You cannot copy content of this page