Так сталося, що мама мене виховувала одна. Батько нас покинув, коли я ще була зовсім маленькою, то ж на мамині плечі лягли всі турботи. Свою порожнечу від самотності вона завжди заповнювала мною – всю свою любов і увагу вона спрямувала на мене. Я щиро дякую їй за це, ціную все, що вона для мене зробила, і теж дуже сильно її люблю, але ця гіперопіка часто псує мені життя.
Два роки тому я зустріла хлопця, і переїхала жити до нього. Мама не хотіла мене відпускати, і погодилась тільки після того, як ми з Юрієм вирішили одружитися. Але це зовсім не означало, що вона готова була мене відпустити назавжди. Каменем спотикання став мій чоловік, який категорично не сподобався моїй мамі з першого ж дня.
– Донечко, я щиро бажаю тобі добра, – сказала мама. – Як ти не розумієш, що ти варта більшого.
До мого вибору вона поставилася критично, бо вважала, що мій чоловік мені не пара. Мама почала мене переконувати в тому, що я повинна знайти собі більш достойного чоловіка. Я думала, що мама змириться після нашого весілля, але цього не сталося. Головним маминим аргументом було те, що він народився і виріс у селі, і що єдине місце, в якому він навчався – це сільська школа. Вона вважала, що я, будучи випускницею університету, повинна знайти собі хлопця з хорошою роботою і з інтелігентної родини.
Але я вибрала Юрія, і мені моє щастя набагато цінніше, ніж престиж і гроші. Чоловік, звичайно, не ідеальний, але він повністю мене влаштовує, і переробляти його відповідно до вимог матері я не збираюся. Мати постійно докоряє моєму чоловікові у тому, що йому нічого не треба, у відсутності амбіцій. Своєю поведінкою вона сильно зіпсувала самооцінку мого чоловіка, і якийсь час він серйозно був упевнений в тому, що я від нього піду. Клімат, який створила мама, аж ніяк не сприяє щастю в нашій сім’ї.
Щоб не доводити свій шлюб до розлучення, я була змушена обмежити спілкування з матір’ю. Вона образилася, тому що я стала рідше навідуватися до неї, але іншого виходу не було. Нещодавно ми з чоловіком серйозно поговорили, і вирішили, що для благополуччя нашої молодої сім’ї буде краще, якщо він все-таки отримає вищу освіту. Після тривалої підготовки він все-таки вступив в університет, та не аби як, а на бюджет!
Бажаючи поділитися своєю радістю з мамою, я запросила її до нас в гості – сподівалася на те, що після тривалої перерви в спілкуванні і такої радісної новини, вона змінить свою думку про зятя. Але я сильно помилялася! Мати примудрилася зіпсувати нам навіть це свято. Їй, бачте, не сподобалася спеціальність, яку обрав чоловік. За її словами, вона безперспективна і не принесе прибутку. Мама знову відчитала чоловіка і звинуватила його в легковажності, а також сказала йому, що він нібито збирається зіпсувати мені життя.
Через деякий час мама ніби змирилася з моїм вибором, і ми почали знову спілкуватися. Але тоді я не зрозуміла, що мама просто вигадала нову стратегію. Тепер вона щодня приходить до нас додому і вказує, що нам робити. Юрій це терпить, але я бачу, що добром все це не закінчиться. Якщо так і далі буде продовжуватися, я просто втрачу чоловіка.
Чоловік просить більше не запрошувати її в наш будинок. Якщо я перерву всі контакти з матір’ю, то вона залишиться зовсім одна. Я не знаю, що мені робити.
Фото ілюстративне – pravoslavie.
