fbpx

Доля занесла Олексія в Москву. Тепер, правда, він Альоша. Справи у нього дуже добрі: і власний будинок в Підмосков’ї, і кілька дорогих авто. То ж без проблем допомагав і мамі, і своїй молодшій сестричці, яка народилася в шлюбі Віри і Володимира

Для Тетяни старший брат завжди був прикладом, і що гріха таїти, неабиякою матеріальною опорою. Старший за неї майже на 20 років, Олексій завжди дбав про свою єдину сестричку. Саме брат подарував їй на весілля квартиру, а згодом відвів в автосалон і купив машину.

Мама Тетяни не могла натішитися тому, що діти так мирно живуть і допомагають. Віра Петрівна перший раз вийшла заміж в 19 років за місцевого парубка, згодом у пари народився синочок Олексій. Але прожити разом видно була не доля, Віра Петрівна рано стала вдовою. Сина ростила сама, хоч і було їй дуже нелегко.

Вдруге вийшла заміж лише тоді, коли Олексій уже майже школу закінчував. В їхнє невелике селище міського типу, в якому розташовувалася військова частина, приїхав новий командир. Володимир був родом з Росії, але останні кілька років служив в Україні. Розлучений, власних дітей не було.

Так вони з Вірою познайомилися і стали жити разом. Олексія Володимир відразу усиновив. А той, радіючи що у нього нарешті з’явився батько, вирішив після школи піти по його стопам і теж стати військовим.

Так доля занесла Олексія в Москву. Тепер, правда, він Альоша. Справи у нього дуже добрі: і власний будинок в Підмосков’ї, і кілька дорогих авто. То ж без проблем допомагав і мамі, і своїй молодшій сестричці, яка народилася в пізньому шлюбі Віри і Володимира.

Перші розбіжності з’явилися ще в 2014 році, коли почалася анексія Донбасу. Альоша переконував і маму, і сестру, що так треба, що це правильно.

Щоб не сваритися, і Віра Петрівна, яка давно стала вдовою і жила на щедру допомогу сина, і Тетяна, якій брат постійно допомагав матеріально, мовчали, намагалися зайвий раз не зачіпати цю тему.

Але після 24 лютого мовчати було вже не сила. Віра зателефонувала синові в Москву і розплакалася: “Синку, у нас війна почалася”. “Мам, нє придумывай”, – все, що почула у відповідь.

Тетяна не йняла віри, чому брат не хвилюється за її життя і життя матері, може він не розуміє, що насправді відбувається. Взяла телефон і вирішила сама пояснити, що летять ракети, що вони з мамою в небезпеці, і що ця розмова може бути останньою.

Але замість розуміння почула байдужість і звинувачення, що це вони з мамою нічого не розуміють.

«У мене більше немає брата», – сказала Тетяна мамі, закінчивши розмову з Олексієм. «Ти як хочеш – він твій син. А у мене брата Олексія більше немає. Є Альоша, але я його не знаю…».

Віра Петрівна ще довго плакала. Чи думала вона колись, що її син так її розчарує… Здається, серце матері цього не витримає…

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page