Ярослава прожила з чоловіком 25 років, і все життя вона вважала себе нещасною, адже вийшла заміж за нелюба.
І хоч чоловіка доброго мала, та не переставала нарікати, що їй в житті дуже не пощастило.
У 18 років Ярослава закохалася в одного хлопця. Анатолій був старшим від неї на 3 роки, обіцяв золоті гори, і дівчина не зчулася, як сильно закохалася. Вона вже подумки приміряла весільну сукню, і уявляла, скільки у них з коханим буде діточок: хлопчик обов’язково має бути схожим на батька, а дівчинка – на неї.
На жаль, мріям Ярослави не судилося збутися, тому що кинув дівчину її коханий Анатолій. Навіть нічого і не пояснив, просто зник з її життя, а потім донеслася чутка до Ярослави, що коханий її одружився, і живе собі щасливо.
Що тоді дівчина пережила, один Бог знає. Плакала ночами, молилася, щоб він повернувся до неї, навіть з відчаю до ворожки пішла. Але нічого не допомогло, і довелося їй змиритися.
Коли через 5 років сусідський хлопець Василь став за нею упадати, дівчина фиркала, і не хотіла навіть в його сторону дивитися. Та чоловік виявився наполегливим, став батьків Ярослави переконувати у тому, що біля нього їхня донька точно не бідуватиме, і він зробить все від нього залежне, щоб дівчина почувалася щасливою.
Під натиском батьків Ярослава погодилася вийти заміж за Василя. І хоч чоловік, як і обіцяв, з неї пилинки здував, вона, все одно, не переставала думати про своє перше кохання. Якби покликав її Анатолій, то вона в цю ж мить все б кинула, і стала жити з коханим.
– Не люблю я Василя, і ніколи не полюблю, – не раз скаржилася Ярослава своїй мамі.
– Доню, ну що ти таке кажеш? Тобі ж такого доброго чоловіка Бог дав, ти дякувати маєш, а не нарікати. Дивись, будинок є, все в домі є, машину навіть чоловік купив, відпочивати тебе возить. Та про таке життя інші жінки лише мріють! – намагалася напоумити доньку мама.
Навіть те, що Ярослава народила дитину від Василя, не додало їй у почуттях до чоловіка, Василь і надалі залишався для неї дуже осоружним. Вона навіть давно спала в окремій кімнаті, щоб не бачити зайвий раз його. Все про свого Анатолія думала, таку сильну любов в серці мала.
І одного разу, доля таки подарувала їй зустріч з коханим. Анатолія вона зустріла випадково на вулиці. Вигляд у нього був, чесно кажучи, не дуже, якийсь “поношений”, чи що. Видно було, що життя його не шкодувало. От тільки очі залишилися ті самі, кохані.
Анатолій впізнав Ярославу і був дуже радий її бачити. Він розповів, що життя у нього не склалося, з дружиною він давно розлучився, бо ніяк не міг забути її, Ярославу. За кордоном кілька років був, але своє щастя так і не знайшов.
На якусь мить Ярослава подумала, що це Бог відповів на її молитви, і що ця зустріч не випадкова. Вона стала таємно зустрічатися з коханим. Світ, нарешті, заграв для неї новими барвами.
Все змінилося тоді, коли Анатолій, нарешті, зробив їй пропозицію, став наполягати на тому, щоб Ярослава йшла від чоловіка. Їхня донька давно уже доросла, так що якось її Василь це переживе.
І тут Ярослава вперше серйозно задумалася. У Анатолія навіть не було свого житла, з ним їй доведеться жити на знімній квартирі, принаймні, перший час. Та й, якщо чесно, помітила жінка, що її коханий – любитель випити, перехилити чарчину він ніколи не відмовлявся.
Прийшла Ярослава додому, глянула на все навколо – дім – повна чаша, живи і радій. Щоправда, чоловіка свого вона так і не полюбила, але ж він добрий і турботливий!
Ту ніч Ярослава не спала, все думала, яке рішення їй прийняти, адже життя у неї одне, і хочеться прожити його щасливо… Тіли от де воно, те щастя – біля Анатолія, чи поруч з Василем?
Олеся Біла.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.
Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.
