fbpx

Доля Насті мене дуже вразила, я не могла повірити в те, що люди говорили про її батьків. І я пішла до неї додому. Поверталася я мовчки, і вирішила, що маю змінити долю цієї дитини

Я працюю в магазині неподалік нашого будинку, ось уже п’ять років. Не так давно, біля магазину я стала помічати діток, які були не дуже добре одягнені. Періодично я пригощала їх цукерками і печивом. Іноді разом зі своєю подругою Наталею ми приносили їм речі. Було зрозуміло, що в їхніх сім’ях був безлад.

Серед цієї веселої компанії була маленька дівчинка, років шести, яка була біля магазину практично цілодобово, звали її Настя. Але в один із днів, коли я виходила з роботи, я побачила всіх, крім цієї дівчинки. Не побачила я її і на наступний день. У мене виникло якесь неприємне почуття. Я підійшла до інших дітей і запитала, де Настя. Мені сказали, що вона сидить сама біля гаражів і не хоче з ними гратися.

Разом з дітьми я пішла подивитися. Те, що я побачила, мене вразило. Дівчинка погано себе почувала. Я відразу ж викликала швидку.

Ми з Наталею відвідували Настю щодня. Приносили їй смачні сніданки, фрукти, йогурти. Через два тижні дівчинці стало краще. Я поцікавилася, де її рідні. Виявилося, що вони не цікавляться нею зовсім. Я вирішила перевірити, сходила до них разом з подругою. Картина була досить сумною. Повертатися сюди, Настя просто не могла, оскільки за нею б ніхто не доглядав.

Разом з подругою ми зв’язалися зі службою опіки. Після чого, Настю забрали в дитячий будинок. Ми часто її відвідували. А недавно, Настю удочерили. І зробила це моя подруга Наталя разом зі своїм чоловіком. Тепер Настя моя хрещениця, моє маленьке янголятко. Я дуже сильно ними пишаюся.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – ibud.ua

You cannot copy content of this page