fbpx
Без рубрики
Доки ж Бог хліб мені буде дарувати? Притча про любов Господа до людей з великим сердцем

Була собі бідна старенька. Така вона була бідна, що часом їй навіть не було з чого хліба спекти. І була у неї сусідка-Злидня, яка цю стареньку невпинно бідністю її докоряла. І раптом помітила сусідка: як тільки вона приймається хліб пекти, у старенької теж з труби дим йде, ніби хліб печеться.

– Невже ця жебрачка теж розбагатіла? – здивувалася сусідка. – Треба б заглянути до неї, перевірити.

Заходить сусідка до старенької, а та дійсно коровай з печі виймає. Посадила старенька сусідку за стіл, хлібом свіжим її пригощає.

– Звідки ж у тебе хліб? Нещодавно ти була біднішою бідного, а тепер кожен день хліб печешь?

І розповіла їй бабуся, що втомилася вона від дорікання в бідності. І щоб соромно не було, стала піч розпалювати, коли сусідка приймалася хліб пекти. Тиждень так проходить, другий, ось старенька і придумала: «А дай-но я буду Бога про милість його просити кожен раз, як піч розпалювати буду».

Так і стала робити. Затопила в печі, помолилася, і раптом хтось стукає в віконце. Стоїть старий жебрак, весь в лахмітті, хлібця просить. А хліба-то в будинку ні шматка. Віддала старенька дідку останню свою картоплину. Той її з’їв і знову хліба просить.

Читайте також: ЗВОРУШЛИВА ПРИТЧА: ЯКI Ж МОЛИТВИ ЧУЮТЬ НA НЕБІ

– Звідки ж я тобі, старче, хліба візьму? – запитала бабуся.

– А ти з печі дістань, – відповідає дідок.

Заглянула старенька в піч, а там і справді готовий коровай лежить. Охнула вона, дістала коровай з печі, стала дідка годувати. Він з’їв весь коровай і ще просить.

– Немає в мене більше хліба, – каже старенька.

– А ти знову з печі дістань, – каже дідок.

Дивиться бабуся – там знову коровай лежить. Дістає вона коровай з печі, а сама вголос дивується:

– Доки ж Бог хліб мені буде дарувати?

– А до тих пір, поки з чистим серцем будеш ділитися з усіма голодними, – відповів старий.

Ось з тих пір і не припиняється ніколи в будинку у доброї бабусі хліб.

Джерело.

Related Post