fbpx
Життєві історії
Доглядала маму моя старша сестра Катерина, то ж на спадок я не претендувала – наш родинний будинок і город перейшов сестрі. Я вважаю, що вона це заслужила

Моя сестра Катерина залишилася жити в селі, а я відразу після закінчення інституту залишилася в місті. Ми обидві вийшли заміж. У Катерини народилося двоє дітей – син і дочка. А у нас з чоловіком є єдина донька.

Нашої мами не стало вісім років тому. Катерина доглядала її до останнього, то ж на спадок я не претендувала – наш родинний будинок і город перейшов сестрі. Я вважаю, що вона це заслужила.

Зараз мені 48 років, Катерині 56. Ми з чоловіком живемо і далі в місті, маємо свою трикімнатну квартиру. Донька поїхала вчитися у Відень. Каже, що планує там залишатися. Ми працюємо, добре заробляємо, одним словом, живемо непогано. Часто їздимо відпочивати за кордон.

А от про свою сестру я такого сказати не можу, мені її відверто шкода. Вона працює в сільському магазині, має свою господарку, з роботою їй ніхто не допомагає, тому Катерина часто просить, щоб ми приїхали. Чоловік не в захваті від цих поїздок в село, але розуміє, що я не можу кинути сестру.

В суботу ми приїхали полоти город. Катерина має 30 соток городу біля хати, одній їй не впоратися. З своїм чоловіком вона розлучилася давно, все через оковиту, в якій чоловік бачив весь сенс життя. Він потім кудись з села поїхав, так що вже багато років про нього жодної звісточки.

Синові Катерини 32 роки, він неодружений, живе біля Катерини. Доньці 29, вона чотири роки тому вийшла заміж і живе в чоловіка. Дітей Катерина ростила сама, давала їм все, що могла дати. Спочатку мама допомагала, а потім сестра сама робила все, що могла. Тримала гуси, качки, кури, свині, корову. Продукти возила на базар, крутилася зранку до вечора.

Але діти не оцінили її зусиль, їм постійно здається, що мама їм мало дала. Катерина наполягала, щоб в свій час діти їхали в обласний центр поступати, але вони не захотіли, а зараз вона винна в тому, що вони без освіти залишилися. Я свою доньку ні в чому не переконувала, вона сама захотіла вчитися в університеті, а потім ще здобувати освіту за кордоном. Ми з чоловіком її просто підтримали.

А племінники такого бажання не виявляли, хоча я сама їм кілька разів говорила про те, щоб вони йшли вчитися.

Юля, донька Катерини, як вийшла заміж, відразу заявила, що жити з мамою не буде. А в придане вона захотіла, щоб сестра продала земельну ділянку, яку вона мала у власності. Землю Катерина продала, гроші доньці віддала, і тепер та в село навіть не показується. А Катерина щотижня спаковує дві величезні сумки з продуктами і везе їй.

Я зателефонувала племінниці, кажу, мовляв, приїжджайте з чоловіком в суботу, осінь близько, треба мамі з городом допомогти, а вона відповідає, що немає часу. Мені в цій ситуації за сестру прикро.

Син Максим обіцяв, що буде, але в останній момент у нього з’явилися якісь плани і він поїхав з дому на кілька днів. Якби не ми, не знаю, як Катерина впоралася б. Вона каже, що вже звикла, що їй не важко, але це не так. Вона виглядає на 10 років старшою, ніж є насправді.

Я пропонувала сестрі продати її господарку, і городу менше садити, їй одній вистачило б, а діти і так не цінять належно її старання. Катерина відмовляється, каже, працюватиме, поки вистачить сил. А для мене це не зрозуміло. Навіщо?

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page