Я зовсім не схожа на інших заробітчанок, бо поїхала в Італію не за грошима. Це була втеча, щоб перечекати несприятливий період в нашому з чоловіком сімейному житті.
Щось мені підказувало, що так буде краще, якщо ми якийсь час поживемо окремо, але я помилилася, бо стало лише гірше. Тепер я просто не знаю, що й робити.
Заміж я вийшла у 28 років. Чоловік був старшим за мене всього на 2 роки. Павло, як і я, мріяв про родину, про діточок, тому ми навіть довго не зустрічалися – одружилися за кілька місяців.
Я вважала, що мені пощастило з чоловіком, у нас був матеріальний достаток і взаєморозуміння. Але, чомусь Бог не давав нам дитинку. Що я лише не перепробувала, де лише не була – нічого не допомагало.
Прожили ми так з чоловіком 12 років, я вже втратила надію, що колись стану матір’ю.
Чоловік наче змирився, але став поступово віддалятися від мене. Ми жили в одному будинку, але майже не розмовляли між собою. Павло приходив з роботи пізно, навіть не вечеряв, і відразу відправлявся у свою кімнату.
Тоді я і подумала, що нам якийсь час треба пожити окремо, щоб переосмислити наше життя.
Коли я сказала чоловікові, що їду на заробітки в Італію, йому було настільки байдуже, що він ніяк не відреагував на це.
Я сприйняла це як знак, що я все правильно роблю, і поїхала.
Якийсь час ми з Павлом навіть не зідзвонювалися. Я поринула з головою у своє нове життя, а Павло залишився розбиратися із своїм.
На що я сподівалася, залишаючи чоловіка одного? Напевно, я хотіла. щоб він на відстані скучив за мною, зрозумів, яка я гарна, як потрібна йому. Сподівалася, що приїду додому з грошима, а Павло скаже, що він більше мене нікуди не відпускає, бо не хоче втратити.
В Італії я доглядала одного літнього італійця, до якого часто приходив його син. Я сподобалася Роберто, і він став приділяти мені знаки уваги. Та я відразу наголосила, що заміжня, і що в такі ігри я не граю.
Та Роберто, очевидно, і справді мав щодо мене почуття і серйозні наміри, бо сказав, що готовий чекати скільки треба, аби я лише розібралася з своїм життям.
Додому я приїхала аж через два роки. Чоловікові я про свій приїзд нічого не говорила, хотіла, щоб це стало для нього приємною несподіванкою, таким собі сюрпризом.
Та, в підсумку, несподіванка чекала на мене. Бо в нашому будинку уже жила жінка з немовлям. За той час, що мене не було, у мого чоловіка народилася дитина.
– А ти хіба не знала, що у Павла дружина є? – питаю. – Ми, до речі, ще досі з ним одружені.
Жінка мені нічого не сказала, натомість Павло заступився за неї, сказав, щоб я не влаштовувала комедії на рівному місці, і пояснив, що тепер його сім’я – це ця жінка і їхня дитина.
Тепер на мене чекає розлучення і самотня старість. Дуже шкодую, що поїхала в Італію, можливо, якби я залишилася вдома, і ми б все обговорили, то у мене збереглася б сім’я.
Що робити? Тепер навіть зароблені гроші стали мені не милі.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.
Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.
