fbpx
Життєві історії
Додому я приїхала аж через два роки. Чоловікові я про свій приїзд нічого не говорила, хотіла, щоб це стало для нього приємною несподіванкою, таким собі сюрпризом. Та, в підсумку, несподіванка чекала на мене. Бо в нашому будинку уже жила жінка з немовлям. За той час, що мене не було, у мого чоловіка народилася дитина

Я зовсім не схожа на інших заробітчанок, бо поїхала в Італію не за грошима. Це була втеча, щоб перечекати несприятливий період в нашому з чоловіком сімейному житті.

Щось мені підказувало, що так буде краще, якщо ми якийсь час поживемо окремо, але я помилилася, бо стало лише гірше. Тепер я просто не знаю, що й робити.

Заміж я вийшла у 28 років. Чоловік був старшим за мене всього на 2 роки. Павло, як і я, мріяв про родину, про діточок, тому ми навіть довго не зустрічалися – одружилися за кілька місяців.

Я вважала, що мені пощастило з чоловіком, у нас був матеріальний достаток і взаєморозуміння. Але, чомусь Бог не давав нам дитинку. Що я лише не перепробувала, де лише не була – нічого не допомагало.

Прожили ми так з чоловіком 12 років, я вже втратила надію, що колись стану матір’ю.

Чоловік наче змирився, але став поступово віддалятися від мене. Ми жили в одному будинку, але майже не розмовляли між собою. Павло приходив з роботи пізно, навіть не вечеряв, і відразу відправлявся у свою кімнату.

Тоді я і подумала, що нам якийсь час треба пожити окремо, щоб переосмислити наше життя.

Коли я сказала чоловікові, що їду на заробітки в Італію, йому було настільки байдуже, що він ніяк не відреагував на це.

Я сприйняла це як знак, що я все правильно роблю, і поїхала.

Якийсь час ми з Павлом навіть не зідзвонювалися. Я поринула з головою у своє нове життя, а Павло залишився розбиратися із своїм.

На що я сподівалася, залишаючи чоловіка одного? Напевно, я хотіла. щоб він на відстані скучив за мною, зрозумів, яка я гарна, як потрібна йому. Сподівалася, що приїду додому з грошима, а Павло скаже, що він більше мене нікуди не відпускає, бо не хоче втратити.

В Італії я доглядала одного літнього італійця, до якого часто приходив його син. Я сподобалася Роберто, і він став приділяти мені знаки уваги. Та я відразу наголосила, що заміжня, і що в такі ігри я не граю.

Та Роберто, очевидно, і справді мав щодо мене почуття і серйозні наміри, бо сказав, що готовий чекати скільки треба, аби я лише розібралася з своїм життям.

Додому я приїхала аж через два роки. Чоловікові я про свій приїзд нічого не говорила, хотіла, щоб це стало для нього приємною несподіванкою, таким собі сюрпризом.

Та, в підсумку, несподіванка чекала на мене. Бо в нашому будинку уже жила жінка з немовлям. За той час, що мене не було, у мого чоловіка народилася дитина.

– А ти хіба не знала, що у Павла дружина є? – питаю. – Ми, до речі, ще досі з ним одружені.

Жінка мені нічого не сказала, натомість Павло заступився за неї, сказав, щоб я не влаштовувала комедії на рівному місці, і пояснив, що тепер його сім’я – це ця жінка і їхня дитина.

Тепер на мене чекає розлучення і самотня старість. Дуже шкодую, що поїхала в Італію, можливо, якби я залишилася вдома, і ми б все обговорили, то у мене збереглася б сім’я.

Що робити? Тепер навіть зароблені гроші стали мені не милі.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube. 

Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.

You cannot copy content of this page