fbpx
Життєві історії
Додому Стефанія не приїхала, свій день народження святкувала в Італії. Сини з невістками телефонували, вітали, щиро дякували за все і бажали здоров’я та довгих літ життя. Розповідали як люблять і цінують маму. Але тепер вона нарешті зрозуміла – за що саме її діти її люблять

Заробітчанські гроші не бувають легкими і це Стефанія добре знала. Всі зарoблені в Iталії гpоші жінка справно вiдправляла в Україну дітям. Та кoли виpішила повеpнутися, була ошелешена реакцією своїх дітей: – Мамо, а куди ж ви пpиїдете, ми ще й половину pемонту не доробили, – oшелешив молодший, Максим.

Не зpадів нoвині і старший син з невісткою: – Мамо, а Ви про нас подумали? А як же наш кpедит на квартиру? Як ми тепер будемо його сплaчувати?

Стефанія вже десять років в Італії. Коли їхала, думала, як всі – на рік-два. А вийшло на повних десять. Дуже вже скучила жінка за рідним домом, у неї три роки назад внучка народилася, яка бабусю тільки в телефоні бачила. Як же Стефанії хочеться її обняти.

Поїхала, бо розуміла, що потрібні гроші. Стефанія рано стала вдoвою, залишилася з двома синами в старій батьківській хаті. Старший, Степан, одружився і пішов жити до дружини, але яке то життя, коли на одному подвір’ї в невеликому будиночку живе три покоління – Степан з дружиною, свати і бабуся з дідусем.

Молодший син привів невістку додому. Максим завжди був «шустріший», саме він і спланував мамі поїздку в Італію. Знайшов жінку з села, яка вже там працювала, і попросив допомогти виїхати і його мамі.

Всі зароблені гроші Стефанія справно відправляла в Україну дітям. Молодший, Максим, вкладав свою частку в будинок і подвір’я, а старший, Степан, взяв двокімнатну квартиру під виплату.

Стефанія може ще б і залишилася, але обставини наклалися одна на одну: не стало літнього італійця, якого два останні роки доглядала Стефанія, то ж зараз вона залишилася без роботи. До того ж у неї мав бути ювілей – 60 років. В Італії у Стефанії було кілька подруг, з якими вона могла б відсвяткувати, але їй хотілося розділити цю радість з дітьми, внуками і з іншими своїми близькими родичами.

Стефанія спочатку зателефонувала молодшому синові:

– Максим, чекайте, скоро буду. Хочу зробити собі день народження. Можливо, що залишуся вдома назавжди.

На що отримала відповідь, якої не сподівалася:

– Мамо, а куди ж Ви приїдете, ми ще й половину ремонту не доробили.

Не зрадів новині і старший син з невісткою:

– А як же наш кредит на квартиру? Як ми тепер будемо його сплачувати?

Сyмно стало на душі у Стефанії. Рідні діти не зраділи тому, що вона хоче повернутися додому.

Свій день народження святкувала в Італії. Сини з невістками телефонували, вітали, щиро дякували за все і бажали здоров’я та довгих літ життя. Розповідали як люблять і цінують маму… Але тепер вона вже розуміла, за що саме її люблять і цінують.

Спеціально для ukrainians.today.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page