– Моя дочка зараз дуже засмучена, я її втішаю, звичайно, на словах, що все буде добре, але сама то добре розумію, що нічого хорошого чекати вже не варто! – зі смутком в очах розповідає Оксана. – Через тиждень закінчується у них термін оренди квартири, і роз’їжджаються вони з чоловіком по різних будинках. Орендувати житло в них більше можливості немає, грошей не вистачає зараз їм зовсім. Попросилися вони пожити до свекрухи якийсь час – вона відмовила їм категорично і відразу. Жити з невісткою в квартирі, каже, не хочу і не буду. Тому дочка з онуком поїде до мене, а зять – до своєї матері.
Дочці Оксани, Юлі, 26 років, вона зараз сидить в декреті з шестимісячною дитиною. Гроші на життя заробляє її чоловік Юрко, і виходить це у нього останнім часом все гірше і гірше. Фірма, в якій він працює, здається, повільно, але впевнено йде на дно. Прибрали спочатку бонуси, потім премії, співробітники сидять на одному окладі, а останнім часом ходять чутки, що велику частину працівників звільнятимуть.
Рік тому молоде подружжя і уявити не могли таку ситуацію, вели розмови про те, що збирати будуть гроші на свою власну квартиру, а сьогодні і банальна купівля проїзного перетворилася в серйозну проблему для сім’ї, не кажучи вже про щось більше. В останній раз за квартиру заплатили якимось дивом, а на продукти ледь нашкребли.
Через тиждень потрібно платити знову за оренду господині, а грошей у молодої сім’ї зараз зовсім немає.
В останні пару місяців Юрко шукає іншу роботу, не звільняючись зі старою, але поки нічого хорошого не трапляється. Простих робіт кругом багато, але йому, батькові сімейства, потрібно знайти хорошу, щоб на одну зарплату можна було утримувати трьох людей мінімум ще пару років.
Міняти шило на мило, щоб через пів року знову опинитися в такій же ситуації, як зараз, чоловікові зовсім не хочеться.
– Так я б їх до себе взяла, всіх, і Юлю з дитиною, і Юрка! – каже Оксана. – Але у мене, на жаль, однокімнатна квартира. Юрко говорить – ні, це незручно, ми у вас не помістимося всі разом. Пішов розмовляти зі своєю матір’ю, у неї трикімнатна квартира в хорошому районі. Живе одна з парою котів, цілком могла б пустити сім’ю свого сина хоча б на пару місяців, поки у них такі серйозні фінансові проблеми. Але вона – ні в яку не погоджується. Зі своєї, каже, квартири робити комуналку я зовсім не збираюся, жити з невісткою в своєму домі я теж не хочу!
Місця в квартирі у матері Юрка, більш ніж достатньо, і сина вона готова до себе пустити. Але ось невістку готова бачити у себе в будинку тільки в гостях. О 23.00 Юля повинна буде залишати приміщення.
І господарювати на кухні свекрухи ніколи не буде ніхто, крім неї.
– Це спільне проживання батьків з дітьми ніколи не закінчується нічим хорошим! – пояснила мати своєму синові своє рішення. – Свекруха для невістки хорошою не буде ніколи. Мені це треба, дивитися на незадоволене обличчя твоєї дружини, брати участь в якихось незрозумілих суперечках, слухати шипіння за спиною?
– Мамо, ну які суперечки там, ну що ти вигадуєш собі, яке незадоволене обличчя? – не розуміючи, знизував плечима Юрко. – Юля – нормальна та спокійна людина, і ми обоє тобі будемо дуже вдячні.
– Це ви зараз так говорите! – махає рукою мама Юрка. – Ось коли заселитеся, тоді вже будете міркувати зовсім інакше. Скінчиться тим, що я буду в своїй квартирі по одній дошці ходити і боятися зайвий раз у ванну вийти, щоб не побачити погляд твоєї незадоволеної дружини.
В результаті Юрко запропонував дружині єдино можливий в такій ситуації вихід – роз’їхатися на невизначений час. Юлю з дитиною готова прийняти її мама, це добре, що їм є хоч де прихилитися, а Юрко поки буде жити у своєї мами. І буде посилено шукати роботу, брати будь-який підробіток і відкладати гроші.
Як тільки вони трохи назбирають грошей, щоб орендувати собі житло, з’їдуться знову і будуть жити, як одна щаслива сім’я.
Юля дуже засмучена, Оксані така ситуація теж дуже не подобається – вона засуджує та не розуміє свою сваху, яка не хоче поступитися своїм комфортом, щоб допомогти своєму синові з сім’єю.
– З давніх-давен молоде подружжя перший час після весілля жили з батьками, і рік, і два, і більше! – зітхає сумно мати. – І це було нормально, ніхто цьому не дивувався, всі розуміли, що молодим дітям дуже важко заробити стільки грошей, щоб житло своє придбати, особливо, як маленьке дитя на руках. Які вже там такі особливі незручності? Ось в однокімнатній квартирі – так, було б незручно, мабуть. Але я не проти, нехай живуть, я спатиму на кухні, аби тільки зять погодився.
Сім’я в скрутну годину повинна бути разом, впевнена Оксана. Разом жити, разом ростити дитину, разом долати труднощі, а ось так розбігатися по мамам, різним будинкам – зовсім не справа, так й до розлучення недалеко. Хоча, звичайно, в даній ситуації іншого виходу немає.
Оксана вважає, що її сваха лише про себе одну думає, і в корені неправа. Могла б допомогти дітям, тим більше, робити нічого не треба. Навіть з дитиною не просили посидіти.
А от родичі Оксани за спиною говорять, що її сваха навпаки молодець, дорослі люди нехай вирішують свої проблеми самі. А коли діти з батьками живуть разом, то добром це ніколи не закінчується.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
