Я завжди вважала, що мені в житті дуже пощастило, адже в мене була чудова сім’я, а також я досягла певних фінансових успіхів.
П’ятнадцять років тому я поїхала на заробітки в Італію, за цей час я збудувала великий будинок, купила для єдиної доньки квартиру, та й щось собі відклала.
Колись я працювала в інституті старшим науковим працівником, користувалася авторитетом і повагою серед колег і начальства.
Робота була непогана, але заробітку ніякого. А потім настали складні часи, постійні проблеми з грошима – стало складно виживати, та й дочка Тетяна підростала.
Якось на продуктовому ринку я випадково зустріла свою однокласницю – її було не впізнати, Ольга немов помолодшала і розцвіла.
Ми з нею пішли в кафе, за кавою Ольга мені розповіла, що вже 7 років вона живе і працює в Італії, і зовсім не шкодує про те, що все залишила і поїхала.
Та й говорити багато не треба було – її зовнішній вигляд красномовно говорив сам за себе.
Додому я прийшла сама не своя, не знаходила собі місця, все думала про ті дивні заробітки.
Зранку я набрала номер подруги, і призначила їй ще одну зустріч, тепер вже я просила однокласницю знайти і для мене роботу в Італії.
Так я опинилася в Італії на заробітках, і не помітила, як пролетіло 15 років.
Дочка заміж вийшла, я захотіла їй квартиру купити.
Але замість того, щоб просто передати гроші, я вирішила приїхати сама.
Ольга мене відмовляла мене від такого необдуманого вчинку, мовляв, з закордону ніхто без попередження не їде.
Та я не послухалася, взяла квиток на автобус і поїхала в Україну.
Дуже швидко я зрозуміла, що Ольга мала рацію, бо вдома мене не чекали.
Зайшла я в будинок і зрозуміла, що подруга була права, коли говорила, що не треба повертатися без попередження.
Чоловік був вдома не один, в гостях у нього була сусідка, і це незважаючи на те, що на годиннику була шоста ранку.
Від побаченого у мене опустилися валізи з рук. Сусідка теж не сподівалася мене побачити. Чоловік вийшов, і нічого не сказав.
Дочці я купила квартиру, а чоловікові сказала, що подаю на розлучення.
Напевно, я сама винна, така доля заробітчанки…
Що тепер робити, я просто не знаю.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- Мама щодня мені стала скаржитися, що втомилася, ще недобре їй і, хоча їй до пенсії рік, я сказала звільняйся, ми тобі з чоловіком даватимемо гроші. Мама звільнилася, їй стало легше, а я стала з чоловіком економити на собі, щоб було з чого їй допомагати. А якось, зовсім випадково, дізналася, що вона невістці гроші дає
- Брат з невісткою надумали продати мамин будинок, мені віддати мою частку, а маму в такому випадку вони заберуть до себе. Але я проти цього. Цей будинок – мамин, і він їй потрібен, це її куточок на цій землі, де все зроблено з любов’ю, тому я не дозволю його зараз продавати
- Коли Наталка їхала в Італію на заробітки, свою доньку залишила на матір в селі. Роки минали, вона трохи грошей їм висилала, але 100 чи 200 євро в місяць, бо в селі багато не треба жінці старій та дитині малій. А потім Наталка дізналася від людей, що донька її заміж виходить і поспішила в Україну. Подарунок приготувала і думала, що рідні дуже зрадіють розкоші такій
- Тато нещодавно мені з села подзвонив, мовляв, мама занедужала, приїжджай, доглядати будеш, важко вже їй. Я спочатку стала речі збирати, а потім зупинилася – не поїду до неї, хай там що хочуть люди говорять, а в мене життя своє
- Ювілей у мене був наприкінці березня. Я приїхала додому і зібрала всіх дітей і внуків за святковим столом. Спочатку все було більш-менш, але потім вони знову зчепилися за гроші. Кожен вважав, що йому дісталося найменше. Настрій вони мені добряче зіпсували. Тепер я думаю, що робити далі