Я завжди вважала, що мені в житті дуже пощастило, адже в мене була чудова сім’я, а також я досягла певних фінансових успіхів.
П’ятнадцять років тому я поїхала на заробітки в Італію, за цей час я збудувала великий будинок, купила для єдиної доньки квартиру, та й щось собі відклала.
Колись я працювала в інституті старшим науковим працівником, користувалася авторитетом і повагою серед колег і начальства.
Робота була непогана, але заробітку ніякого. А потім настали складні часи, постійні проблеми з грошима – стало складно виживати, та й дочка Тетяна підростала.
Якось на продуктовому ринку я випадково зустріла свою однокласницю – її було не впізнати, Ольга немов помолодшала і розцвіла.
Ми з нею пішли в кафе, за кавою Ольга мені розповіла, що вже 7 років вона живе і працює в Італії, і зовсім не шкодує про те, що все залишила і поїхала.
Та й говорити багато не треба було – її зовнішній вигляд красномовно говорив сам за себе.
Додому я прийшла сама не своя, не знаходила собі місця, все думала про ті дивні заробітки.
Зранку я набрала номер подруги, і призначила їй ще одну зустріч, тепер вже я просила однокласницю знайти і для мене роботу в Італії.
Так я опинилася в Італії на заробітках, і не помітила, як пролетіло 15 років.
Дочка заміж вийшла, я захотіла їй квартиру купити.
Але замість того, щоб просто передати гроші, я вирішила приїхати сама.
Ольга мене відмовляла мене від такого необдуманого вчинку, мовляв, з закордону ніхто без попередження не їде.
Та я не послухалася, взяла квиток на автобус і поїхала в Україну.
Дуже швидко я зрозуміла, що Ольга мала рацію, бо вдома мене не чекали.
Зайшла я в будинок і зрозуміла, що подруга була права, коли говорила, що не треба повертатися без попередження.
Чоловік був вдома не один, в гостях у нього була сусідка, і це незважаючи на те, що на годиннику була шоста ранку.
Від побаченого у мене опустилися валізи з рук. Сусідка теж не сподівалася мене побачити. Чоловік вийшов, і нічого не сказав.
Дочці я купила квартиру, а чоловікові сказала, що подаю на розлучення.
Напевно, я сама винна, така доля заробітчанки…
Що тепер робити, я просто не знаю.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
