Я рано стала вдовою, у мене є дочка. Насті зараз 30 років, живемо ми вже 10 років в різних містах. Коли вона вийшла заміж, я поїхала до своєї мами і залишила їм свою квартиру, щоб не заважати молодій сім’ї, хоча її чоловік мені зовсім не подобався, він старший за неї на вісім років. Я була проти цього шлюбу, намагалася довести дочці, що він їй не пара, але вона й слухати не хотіла, я так і поїхала, але квартиру залишила за собою, щоб в разі розлучення Настя не залишитися без житла, не довіряла я зятю, та й зараз не довіряю.
Бачимося з дочкою кілька разів на рік, іноді я приїжджаю, але частіше вона, щоб побачитися і з бабусею, якій вже 85 років. За цей час непорозуміння між нами виникають кілька разів на день, вона завжди всім незадоволена і ніколи не вислухає, одразу починає говорити, що я втручаюся в її життя.
Коли народився внук, ми з нею посперечалися через те, що вона його назвала так, як хотів чоловік, ні з ким не порадившись. Коли я їй телефоную, вона не завжди бере слухавку, і я розумію, що вона не хоче говорити зі мною, так як вдома не одна і не хоче засмучувати чоловіка, який мене, м’яко кажучи, не любить і завжди говорить, що я тільки потім і дзвоню, щоб сказати дочці, який він поганий.
Нещодавно я дізналася випадково, що зі свекрухою Настя останнім часом теж не спілкується, швидше за все, теж не подобається, коли вона робить зауваження. Для неї тільки правильно тільки те, що сказав чоловік.
А нещодавно зять придумав, що було б добре квартиру, яку я їм залишила, продати, і більшу купити. Донька, зрозуміло, прийняти рішення без мене не могла. Коли я їй відмовила, Настя сильно образилася і сказала, щоб я більше не приїжджала і не дзвонила, якщо я не хочу їх підтримати.
Дочка з зятем радо приймають мене в своєму домі лише тоді, коли я приїжджаю з повною сумкою продуктів до них. У мене в селі є город, я сама вирощую і картоплю, і буряк, і огірки, і помідори. Тримаю кури, то ж завжди маю і яйця і м’ясо – все складаю в сумки і дітям везу. До того ж, завжди тисячу-дві гривень з пенсії внучці залишу, але діти нічого не цінять, вважають, що так має бути.
Мені дуже прикро, я все для неї робила, все їй віддала і ось отримала таку подяку. Я своїй мамі ніколи і ні в чому не перечила, все кинула і приїхала за нею доглядати, але боюся, що у мене старість буде зовсім інша, якщо вже зараз я не потрібна рідній доньці.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
