fbpx
Життєві історії
Дочка з зятем надумали переїхати в іншу область, куди запрошували родичі зятя. Приїхали до них і зрозуміли, що життя у великому напівпорожньому будинку тітки виявилося зовсім не таким, як в двійці у тещі

Моя єдина донька вийшла заміж в 20 років, жити було ніде, стали ми всі разом жити в моїй двокімнатній квартирі. Прожили так аж 7 років. Зять вважав, що оскільки квартира тещі, то в ній нічого робити не треба. Хоча прийшов з рюкзаком на все готове, тобто квартирою користуватися, меблями, побутовою технікою, аж до того, що і білизна постільна і рушники, ну геть усе, зайшов і все є.

За комунальні послуги платили ми з чоловіком, я з дітей нічого не брала, думаю, нехай собі підскладають. Продукти додому теж приносила я, купувала все за свої гроші. Зять просто жив і користувався усіма благами.

А ось щось відремонтувати або плитку покласти у ванній – це вже ні. Це ж тещина квартира! Але дуже вигідно жити, як в своїй, і користуватися всім, що там є, і якось відразу забувається, що все тещино. І дочка вважала нормальним, нічого не хотіли робити, витрачати на житло. Мені теж прикро було, я перестала думати навіть про ремонт, який давно необхідно було зробити.

Заробляли ми небагато, дочку вчили в університеті, мені було нелегко матеріально, і квартира була запущеною, не до ремонтів. Так і жили, поки вони не надумали переїхати в іншу область, куди запрошували родичі зятя. Приїхали до них і на другий місяць пішли на квартиру, так як життя у великому напівпорожньому будинку тітки (як раніше обговорювали) виявилося зовсім не таким, як в двійці у тещі.

І вони нарешті зрозуміли, що виявляється, коли вони жили з мамою (а іншого життя вони не знали, зять теж від мами прийшов) це не було самостійне життя, а було життя як в теплиці, за маминою спиною.

Мама всюди допоможе, мама підтримає, не треба ні про що особливо турбуватися, мама завжди на підхваті. Від народження так і як інакше може бути? Порівнювати нема з чим, вони іншого життя не знали.

А коли пожили окремо перші два роки, взагалі дуже погано все було, вже самі за все відповідають і самі все вирішують і самі дбають про все, незвично, важко, та ще дитина.

І по телефону розмовляють вже з іншим настроєм, і вже чую такі слова: «Так, розуміємо тепер, як нам жилося, і що багато в чому були неправі». Я розумію, що добре, що вони пішли у вільне плавання, інколи це потрібно, щоб прокинутися і відчути, що таке реальне життя.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page