fbpx
Життєві історії
Дочка вважає, що якщо я вийшла на пенсію, то повинна кинути всі свої плани і повністю зануритися у онуків. Я не відмовляюся зовсім, час від часу я можу побути з ними. Але кожного дня на постійній основі я не згодна. Я почала брати замовлення по шиттю. Клієнтки дуже задоволені моєю роботою. Зрештою, у онуків є батьки, які і повинні ними займатися. Чому цим вихованням повинна займатися я

Після величезного трудового стажу в цьому році я нарешті вийшла на заслужений відпочинок. Зараз у мене доволі змішані почуття. Пенсіонеркою себе називати якось не дуже приємно. Я добре виглядаю і добре себе почуваю. Але мене цілком влаштовує те, що тепер я можу займатися тим, чим хочу. Я дуже рада вільному часу, який у мене з’явився. Я думала, що тепер у мене буде можливість зайнятися тим, на що мені завжди не вистачало часу.

Все життя я пропрацювала на заводі, але дуже любила шити, в мене виходили чудові сукні, блузи і спідниці. Проте не могла собі цього дозволити через постійну зайнятість.

На початках я ще рано вставала за звичкою, тому часу було дуже навіть предостатньо. Я почала займатися улюбленою справою, на яку мені завжди не вистачало часу – шиттям. Для мене це просто відрада після трудової діяльності. Я можу цілий день просидіти за цими заняттями і не помітити, як він пройшов. Я почала шити не лише для себе, але і для клієнтів.

Я живу сама в двокімнатній квартирі, тому замовлення приймаю у себе вдома. І ось через місяць моя дочка вирішила, що мені нудно сидіти просто так, і почала розмови з приводу моєї участі у вихованні онуків. А точніше, вона хоче, щоб я з ними сиділа цілими днями, поки вона буде займатися своїми питаннями. Мене ж це не влаштовує, у мене зовсім інші плани на свій вільний час.

Дітям два і три рочки. Вони ще дуже маленькі. За ними потрібен постійний догляд. Їм зараз все цікаво, вони бігають і всюди все відкривають, витягують і розкидають. Мені буде важкувато бігати за ними цілими днями. Та й плани у мене свої. На мою відмову дочка відреагувала дуже здивовано. Почала говорити, що я в першу чергу бабуся, а потім вже пенсіонерка зі своїми бажаннями.

Я абсолютно не згодна з такими твердженнями. Я давно пропонувала влаштувати онуків в хороший дитячий садок. Але і дочка, і зять були категорично проти цього. Я наполягати не стала, нехай самі вирішують, що робити зі своїми дітьми. Вони батьки, і це їхнє питання.

Тепер виходить, що я повинна кинути всі свої плани і повністю зануритися у онуків. Я не відмовляюся зовсім, час від часу я можу побути з ними. Але на весь день і кожного дня на постійній основі я не згодна. Я почала брати замовлення по шиттю. Клієнтки дуже задоволені моєю роботою. Мені приємно створювати щось нове та ексклюзивне.

Коли я бачу радість в очах замовників від моєї роботи, мені надає це ще більше сил і впевненості в завтрашньому дні. Значить, я ще потрібна людям, і не тільки як бабуся. З онуками я проводжу вихідні дні. Вони приїжджають до мене на два дні, а у батьків є можливість побути удвох і наодинці. У цей час ми з ними багато гуляємо, ходимо на різні розважальні заходи. І онукам добре, і я душею відпочиваю.

Донька не припиняє робити мені зауваження з приводу моєї відмови. Вона все ніяк не може змиритися, що я не хочу сидіти з онуками. Постійно призводить мені в приклад мою сусідку, яка цілими днями порається з онуками, а її дочка, в цей час, ходить і розважається. Але вона не враховує одного: сусідка все життя просиділа вдома і нічого не вміє робити, крім того як вести домашнє господарство. Вона просто не може себе нічим іншим зайняти. Ось і займається онуками. У мене зовсім інша історія.

Зрештою, у онуків є батьки, які і повинні ними займатися. Чому цим вихованням повинна займатися я? Щоб потім слухати докори, що не так виховала? Я права?

Фото ілюстративне – canal-midi.info.

You cannot copy content of this page