Відколи моя донька вийшла заміж, ми бачимося з нею нечасто. Я з чоловіком живу в селі, а Марина переїхала в місто, свого житла у них поки немає, вони знімають квартиру.

Влітку у мене народився внук, але я так і не мала часу толком до них поїхати, привітати, була лише на хрестинах, і відразу повернулася додому.

А тепер вже основна робота в селі зроблена, город ми з чоловіком викопали, все в погріб поскладали, я закруток багато наробила, можна сказати, вже готова до зими, от і вирішила на кілька днів до дочки поїхати, з внуком поняньчитися.

Про свій приїзд я попередила заздалегідь, чоловік мені допоміг дві сумки з продуктами до автобуса донести, а там я думала мене зять зустріне, у нього машина є. Але дочка сказала, що він не зможе і попросила мене взяти собі таксі.

Я приїхала, дочка приготувала обід, ми сіли за стіл, і я захотіла кави. А Марина мені каже, що у неї кава закінчилася, але вона зараз подзвонить чоловікові і запитає, чи є у нього кава.

Спочатку я не зрозуміла, про що вона говорить, але потім з’ясувалося, що у Марини і її чоловіка роздільний бюджет. У них навіть полки в холодильнику різні, і продукти один одного вони не беруть. Дочка зробила мені каву і пообіцяла зятю днями відкупити таку ж.

Тоді я запитала, а як же комунальні послуги, витрати на дитину, а дочка мені відповіла, що на все вони скидаються порівну. Я була ошелешена почутим, бо у нас з чоловіком такого ніколи не було. Ми завжди мали спільний бюджет, і купували все разом, що кому було потрібно. Я вже мовчу про окремі полки в холодильнику.

Проте я здогадуюся, звідки у цієї ситуації ноги ростуть. Коли ми робили весілля, батьки зятя, мої свати, все до копійочки порахували і поділили порівну. Тоді я на це не звернула увагу, а тепер розумію, з кого чоловік моєї Марини приклад бере.

Додому я поїхала дуже засмучена, всю дорогу думала, що це таке. Невже тепер така мода серед молоді? Чи то все ж більше від характеру людини залежить?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.