Колись у мене була самотня сусідка, якій допомагав майже весь під’їзд, а потім ми дізналися, що в неї є донька, яка продала їхню велику квартиру, купила мамі одну кімнатку, а решту грошей забрала собі і поїхала за кордон. Ми тоді були молоді, у мене підростало двоє дітей, у моєї подруги одна донька, і ми собі тоді навіть уявити не могли, що наші діти колись зможуть з нами так вчинити.
Минули роки, діти виросли. У моєї подруги донька вийшла заміж, вирішила жити з батьками, хоча має свою однокімнатну квартиру, куплену ними ж. На той час уже чекала дитину, як би і правильно, потрібна допомога. Але дочка і зять одразу здали свою квартиру, і врешті-решт живуть разом з моєю подругою уже 8 років, але вже з двома дітьми. Їм так зручно, мама все приготує, прибере, за дітьми доглянуть, а з оренди ще гроші йдуть.
Подруга не раз мені скаржилася, як їй важко, чоловік незадоволений таким гуртожитком. Я здивувалася, прямо сказавши, що вона сама винна, що дозволила доньці жити з нею. Ще й попередила, що через це чоловік може втекти туди, де комфортніше.
Але судити інших ми майстри. У мене син та дочка (22 та 26 років). Син працює, але грошей мені зовсім не дає. Дочка після коледжу ніяк не знайде себе. Почала звинувачувати мене, що я не змогла сплатити їй університет, як це зробили батьки її однокласниць, і ті тепер влаштувалися на добрі посади. Всі витрати на харчування, комуналку та інші побутові потреби на мені.
Я одна, чоловіка мого не стало 12 років тому. Можна було вийти заміж, але моя мама сказала, що я повинна жити для дітей, а не для чужого чоловіка. Хоча одне одному не заважає, але зараз уже пізно шкодувати про це.
Коли я давала поради своїй подрузі, і що гріха таїти, навіть засуджувала її, не припускала, що сама опинюся не в найкращій ситуації. Дітей виростила лінивими та невдячними. Боюся, що забезпечити себе вони не зможуть, а так сидітимуть у мене на всьому готовому. Син мало буває вдома, після роботи йде з друзями гуляти, а дочка сидить удома майже постійно. Без грошей їй йти нецікаво, а заробити не хоче.
Проте хоче гарно одягатися, хоче нові гаджети, і за все це повинна платити я, бо донька ніяк не може на роботу влаштуватися.
Навіть не уявляю, як жити далі. Квартира трикімнатна, якщо продати та поділити на трьох, купити житло всім на ці гроші не вийде. Дочка пропонує мені переїхати до моїх батьків в село, каже, що вони старі та потребують допомоги, а я думаю лише про себе і не хочу їм допомогти. Це мені каже людина, яка навіть на хліб собі заробити не може!
Дуже прикро. Я поїхала б, але до пенсії треба допрацювати. У селі роботи нема, там одні пенсіонери майже. Але розумію, яка старість на мене чекає з такими дітьми.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
