fbpx

Дочка поставила мене перед фактом, що вони з своїм хлопцем подали заяву в РАЦС. Ну що, треба неначебто з сватами знайомитися. Виявилося, вони мене вже чекають в суботу. Все б нічого, бачу що майбутні свати старалися, чекали, стіл накрили. Все було добре, поки я не дізналася, ким працює мій майбутній зять. Тепер не знаю, як переконати доньку не виходити за нього заміж

У мене єдина донька і вона виходить заміж. Я не можу цього допустити, адже впевнена, що з своїм обранцем щасливою вона не стане. Не знаю, що робити, як відмовити донечку від цього кроку, адже до весілля трохи більше місяця залишилося. А там вже можуть вже і діти піти, і тоді нічого вже не зміниш.

Дочку я ростила майже одна. З її батьком ми не були розписані – довго жили в цивільному шлюбі, сходилися-розходилися. Потім я зрозуміла, що наші вічні причіпки один до одного погано впливають на дитину, і ми мирно розбіглися. Він поїхав на заробітки, доньці надсилає гроші і подарунки. Ну і ми з ним в нормальних відносинах, коли на відстані. І все ж тандем – я і дочка, це нормальна, повноцінна сім’я.

Дочка у мене хороша, але примхлива. В її характері: завжди добиватися своєї мети. Я навіть часом хвилювалася за її майбутнього обранця: вона ж буде з нього мотузки вити. І все ж я уявляла, що вона обов’язково знайде собі гідного чоловіка, що настане час і до неї прискаче принц на коні. Кожна мати бажає найкращої долі своїй дитині.

Коли Софія закінчувала вже свій університет, я раптом побачила, як змінюється характер моєї дочки. Вона дуже змінилася, стала м’ягшою, покладистішою. Я не відразу зрозуміла, що вона закохалася. Так, бігали за нею хлопці-залицяльники, але вона якось не серйозно до них ставилася. А тут раптом розцвіла, все в мріях витає, постійне листування з цим хлопцем.

Бачила цього нареченого я всього один раз до знайомства з його батьками. Прийшла з роботи, а вони в коридорі стоять, він йти збирався. Зовнішньо він мені сподобався, симпатичний такий хлопець.

Звичайно, я стала дочку розпитувати: хто він, де він працює, чим займається? Вона сказала, що в фірмі з будівництва, але якось швидко закрила тему, і все щебетала, який він хороший і не схожий на інших її докучливих залицяльників. А через місяць вона поставила мене перед фактом, що вони з цим хлопцем подали заяву в РАЦС. Ну що, треба неначебто з сватами знайомитися. Виявилося, вони мене вже чекають в суботу.

Прийшла до сватів. Квартира двокімнатна, меблі куплені років 10-15 назад, мама явно рукодільниця: в’язані серветки, вишиті картинки, але все такі дрібнички. Татко лисий товстенький чоловічок з дивними жартами і примовками. Не мій варіант дружби з такими людьми, але для нечастого спілкування зійде. Все б нічого, бачу що старалися, чекали, стіл накрили.

Але ось що я дізналася за столом, мене ошелешило. Нареченому через рік 30 років, а він працює сантехніком! Ніякої освіти: він разом з батьком працює. Ходять по фірмах, ставлять сантехніку в новобудовах, працюють за договорами на будівництвах, ще й пишаються ще цим.

Я відчуваю, що у мене на очі сльози навертаються, дочка це побачила і одразу змінила тему. Потім я вже за столом нічого не чула: на все погоджувалася, кивала головою, хоч і не вникала в тему. Ні, думаю, прийдемо додому, я дочку в усьому буду переконувати. Але вона залишилася ночувати у нареченого, мабуть все зрозуміла і дала мені час відійти і змиритися.

Коли ж вранці вона прийшла, відразу встала в позу: «Так мамо, не починай, я знаю, що ти всіх людей грошима і професіями міряєш! Я вийду за нього заміж за нього і крапка». Я давай її просити: «Донечко, він сантехнік, і завжди ним буде, якщо вже до 30 років ніякої іншої освіти немає! Він буде все життя крутити труби і залазити в каналізації!

У них сімейна гордість за цю професію! А ти чула, як вони розмовляють? Словниковий запас на рівні глухого села! А ти майбутній педагог, тобі треба розвиватися, а з ними ти деградуєш. Може твій наречений і хороша людина, але він же постійно мовчав за столом! З ним тобі буде нудно». Загалом, я все в такому дусі говорила.

Тепер відносини у нас напружені. Тільки підійду до дочки благати її не робити поспішних кроків, вона миттєво в багнети: «Не треба! Не починай! Навіть чути не хочу». Вона молода і не розуміє, що її чекає!

А якщо і робити весілля – як я свою рідню і друзів покличу? Що вони скажуть? Вони ж засміють – моя дівчинка і сантехнік. Соромно! Тут вже і олігарх не потрібен, просто щоб хлопець був серйозний і мав плани на майбутнє! Що мені робити?

Фото ілюстративне – itn-perfume.

You cannot copy content of this page