fbpx
Життєві історії
Дочка обіцяла приїхати на мій день народження і я планувала повідомити їй, що виходжу заміж. Галині ідея з весіллям не сподобалася, донька мене не підтримала

У мене є доросла донька Галина, яка вже має власну сім’ю і живе окремо. Я хочу виходити заміж, але донька мене в цьому не підтримує. Каже, що у мене з сім’ї тільки вона і внучка, а чоловік, з яким я вже вісім років, мені не потрібен і тільки заважає нашому спілкуванню. Хоча найбільше нашому спілкуванню заважає вона сама.

З батьком Галини ми розлучилися відразу після її народження. Ростила я Галю сама. З моєю мамою у мене стосунки після розлучення розладналися остаточно. Вона вважала, що це ганьба, ростити дитину без чоловіка.

Я намагалася компенсувати доньці відсутність батька, тому з усіх сил старалася дати їй все необхідне. Тоді мені здавалося, що це правильно. Про особисте життя тоді навіть не думалось, не було коли.

Проблем з вихованням дитини у мене не було. Галина росла слухняною активною дівчинкою, у нас з нею були близькі стосунки завжди, від мене таємниць у неї не було, і я їй розповідала майже все.

Дочка закінчила школу, поступила в столичний університет, а я залишилася одна. Було дуже дивно, незвично. Утворилося занадто багато вільного часу, який я не знала, куди подіти. Сидіти перед телевізором було нудно, кожен день ходити по подругам не будеш, тому я вирішила культурно збагачуватися.

Василя я зустріла в театрі, він, як і я, був самотнім. Ми спілкувалися з ним довгий час, але доньці я про це не розповідала, бо не вважала це чимось серйозним.

Через рік, коли Василь зробив мені пропозицію, я все-таки вирішила розповісти доньці і запитати поради, тому що сама не знала, що мені робити. Такої реакції від Галини я не очікувала, вона категорично сказала, що я ні в якому разі не повинна приймати пропозицію, тому що Василю щось від мене потрібно.

Мені довелося трохи осадити дочку, ну що з мене було взяти? Але з весіллям я вирішила не поспішати, хоча на той момент ми вже жили разом.

Дочка мала приїхати на мій день народження, я хотіла її познайомити з Василем, щоб зняти зайві запитання. Але зустріч вилилася в некрасиву історію. Дочка сприйняла чоловіка дуже прохолодно, а потім заявила, що у неї пропали золоті сережки. Прямих звинувачень не прозвучало, але було зрозуміло, кого вона звинувачує в цій історії.

Потім вони знайшлися в її сумці, дочка зробила вигляд, що все це випадковість, але навіть не вибачилася, зробила вигляд, що нічого не сталося. Василь просив мене забути цю історію, пояснював, що дочка просто ревнує, це з часом пройде.

Але ось уже вісім років, а все ніяк не проходить. Ми з Василем вже розписалися, дочка сама вийшла заміж і народила дитину, але все одно вона намагається зіпсувати мій шлюб. За цей час дочка не раз намагалася переконати мене, що чоловік мені зраджує, що він зі мною заради грошей.

Я стільки разів питала, навіщо вона це робить, але дочка починала говорити, що у мене з сім’ї тільки вона і внучка, а все інше мені не потрібно, це не сім’я. Я її не розумію, сама вона заміжня, все ніби як з чоловіком добре. Що ж вона ніяк не заспокоїться?

І дочка, і внучку я люблю, але я вже не можу вислуховувати все це. Я вже помічаю, що не хочу зайвий раз з дочкою спілкуватися, щоб не псувати собі настрій. Розумію, що це неправильно, але вдіяти з собою нічого не можу.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page