У мене в сім’ї виникла така проблема, що я просто не знаю, як її вирішити зараз. Знаю, що сама винна, але зараз вже нічого не зміниш – що зроблено, те зроблено.

Мені 68 років, у мене є син і дочка. Дітей я народила пізно, бо нас з чоловіком Господь довший час не благословляв дитям.

А в 35 років я народила двійню. Ми з чоловіком натішитися дітьми не могли, відразу і синочок, і донечка.

Сина я дуже любила, але донечкою тішилася більше, бо була впевнена, що тепер мені буде біля кого голову на старості прихилити.

Але зараз вийшло не зовсім так, як я собі уявляла. І син, і дочка, уже мають власні сім’ї.

От тільки я з сином я вже шість років не спілкувалася. Він одружився всупереч моїй волі. Цієї невістки я не хотіла, вона мені не подобалася, але син мене не послухав і одружився з нею.

Не підійшла мені невістка тому, що вона старша за сина на три роки, розлучена і з дитиною. Він мене переконував, що для нього це не проблема.

Але це було проблемою для мене, і тому я перестала з ними спілкуватися.

Тим часом, дочка моя коло мене крутилася, і два роки тому переконала мене, що брат негідний спадщини, і щоб я переписала на неї дарчу на свою квартиру.

Я так і зробила. А невдовзі дочці випала нагода виїхати в Канаду разом з сім’єю, і вона залишила мене одну.

А я, як на зло, останнім часом дуже хворію. От в лікарні останніх два місяці пролежала.

І як видумаєте, хто до мене приходив? Правильно, невістка!

От ніколи б не подумала отримати від неї таку допомогу. Вона виявилася така хороша і людяна, що тепер я розумію сина, чому він вибрав саме її.

Син з невісткою мають двоє дітей, у них зараз скрутне фінансове становище, бо син роботу втратив, а невістка в декреті. Житла свого вони не мають, знімають квартиру, і на це у них йде значна сума грошей.

От я і за їхню доброту запропонувала їм переїхати до мене. У мене квартира трикімнатна, місця всім вистачить.

Та коли про це дізналася моя дочка, вона влаштувала мені сцену, нагадала, що тепер це її квартира, а вона не хоче, щоб брат там жив, навіть тимчасово, бо потім вона його не спекається.

Сина з невісткою і внуками я таки до себе забрала, і мені байдуже, що там каже дочка.

Дивлюся я на них, і мені дуже соромно за себе. Розумію, що поспішила я з висновками.

Як і поспішила переписувати на дочку свою квартиру.

Що мені робити? Як виправити цю ситуацію, поки ще не пізно? Чи вже нічого не можна зробити?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.