До одруження зі мною, мій чоловік вже був у шлюбі. У Богдана дочка від першого шлюбу в цьому вересні в школу йде, в перший клас. Живуть вони в сусідньому місті. Богдан їхати зібрався, дитину в перший клас хоче сам відвести, все-таки важлива подія в житті. На роботі відгули взяв на кілька днів, хоче з донькою поспілкуватися побільше, давно її не бачив.
Я його підтримала, бо дитина – це святе! Тим більше, невідомо, коли наступного разу він зможе до доньки поїхати: у нас в середині вересня спільний малюк має народитися.
І тут з’ясовуються деталі! Я його мимохідь питаю – ти готель забронював? Так навіщо готель, каже, я у колишньої дружини з тещею і зупинюся. Я на таку відповідь не сподівалася і дуже засмутилася, коли це почула. А він – а що такого, я не хочу в готель, хочу з донькою побільше часу провести. Я ж не наодинці з Веронікою буду, мовляв, там дитина, і теща колишня, Марія Петрівна, що такого то. Навіщо гроші витрачати на готель, я краще доньці хороший подарунок куплю.
Богдан розлучився з першою дружиною близько п’яти років тому. У них був хороший шлюб, вони багато пережили разом. Богдан завжди старався для сім’ї – заробляв, допомагав. Коли, нарешті, народилася довгоочікувана дочка, молодий батько був на сьомому небі від щастя, дитину просто обожнював, з роботи щодуху мчав додому, гуляв з коляскою, вставав ночами. Кращого тата годі було й шукати.
Шлюб розпався через те, що його дружина Вероніка засумувала в декреті і знайшла в соцмережах свого колишнього. Зав’язалося листування… Я не знаю, звичайно, що там було конкретно, але коли все розкрилося, Богдан подав на розлучення.
Він зібрав у сумку якісь речі і поїхав на перший час до матері. Дочці на той момент було два роки, дитина була дуже прив’язана до батька. Вероніка, отримавши розлучення і зрозумівши, що шляху назад немає, вирішила поїхати до матері разом з донькою. Відтоді вони і живуть там, в двокімнатній квартирі втрьох, разом з Марією Петрівною.
Згодом життя у всіх налагодилося, Богдан платить непогані аліменти дочці, потихеньку почав спілкуватися з дитиною. Дзвонить регулярно, кілька разів Вероніка приїжджала з дитиною, зупинялася у своїх далеких родичів. Приїжджає і Богдан. Правда, останнім часом став це робити рідше.
Я тепер вже і не знаю, що й думати, де він до цього оселявся, коли до доньки їздив. При мені кілька разів їздив на один день, вранці туди, пізно ввечері назад. Один раз на конференцію їздив на три дні, вечорами зустрічався з донькою, але там вони в готелі жили, це абсолютно точно. А тепер він, мабуть, вирішив, як в старі добрі часи, оселитися у тещі.
Але мені це не подобається, мені здається, що Богдану жити в квартирі з колишньою дружиною абсолютно ні до чого. Їде ж він до дитини, а не до колишньої дружини. Ну ось, нехай бере дочку і гуляє по місту.
– І що мені тепер, на вулиці бовтатися з дитиною три дні? – дивується Богдан.
Безперервно з ранку до вечора водити дочку по розважальних закладах він не вважає правильним. А коли ж поспілкуватися з дитиною в спокійній обстановці? В аквапарку, наприклад, не дуже то поспілкуєшся. Та й Вероніка напевно буде проти таких прогулянок. У дитини починається школа, дівчинці потрібно правильно налаштуватися.
Кажу, ну значить тоді відведеш першого числа в школу, потім посидьте в кафе, потім повернеш дівчинку матері, а сам в готель. Увечері можна ще раз прийти, погуляти з нею на дитячому майданчику.
Але така форма спілкування Богдану не дуже подобається. Крім дочки, інших справ у тому місті у нього немає. Знайомих теж. І що, він поїде туди, щоб на ліжку в готелі сидіти? Ні, він їде до дитини, у них всього лише три дні, і годинку посидіти з дочкою в кафе – це мало.
У своєму вселенні на територію колишньої дружини він не бачить нічого поганого. Ну, поспілкуються вони з Веронікою за чаюванням, і що? З ними завжди поруч буде дочка і теща.
Одним словом, ситуація неоднозначна, і я не знаю, як на неї правильно реагувати.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
