Пів року тому моя дочка розлучилася, і тепер через це я не можу вийти заміж. Мені 61 рік, доньці моїй, Ірині, буде 30. Вона залишилася з двома дітьми і дуже розраховує тепер на мою допомогу.
Я Ірині радила добре подумати, перш ніж приймати таке важливе рішення. Та Ірина дуже вперта, якщо вже щось вирішила, то переконати її в протилежному практично неможливо. Дочка впевнена, що дасть собі раду, бо працює начальником відділу на фірмі. Але фінансова сторона – це лише одна сторона питання, Ірина не враховує те, що синам батько потрібен.
Дочка вирішила, що тепер я зобов’язана їй допомагати. Внукам 5 і 6 років відповідно, хлопці вони активні, мені важко з ними навіть погуляти на вулиці, я за ними просто не встигаю. До того ж, діти неслухняні, не знаю, як дочка їх виховує, вони в будь-який момент можуть викинути якийсь номер.
Але сидіти з ними нікому, і це мушу робити я. Дочка виплачує кредит за квартиру, тому мусить ходити на роботу.
Пробувала вона підшукати няню, прийшла якась дівчина, але і трьох днів не витримала, втекла. І така ж історія з наступними працівницями – вони не справлялися і йшли шукати щось полегше.
Водили ми дітей і в дитячий садок, але там така історія – захворіє один, тут же хворіє і другий, і все одно треба комусь вдома з ними сидіти. І знову все сходиться на мені.
Я не раз говорила доньці, щоб вона вирішувала свої проблеми сама. А вона мені відповідає – мені що, дітей з собою на роботу брати? Ти – бабуся, тому повинна допомагати.
Дочка мене не питає, а просто приводить зранку мені онуків. І все б нічого, але в мене теж є особисте життя. Вже три роки я зустрічаюся з одним чоловіком. Володимир нарешті дозрів до серйозних стосунків і зробив мені пропозицію.
Живе він у власному домі, за 15 кілометрів від мене, і хоче щоб після одруження я переїжджала до нього, каже, що його особняк давно потребує жіночої руки.
Я і сама душею прикипіла до Володимира, хоч зараз йшла би з ним в РАЦС, але моя дочка як почула про це, почала мене картати, що я на старості років заміж зібралася, замість того, щоб думати про дітей і внуків.
Ірина твердо і категорично заявила, що якщо я погоджуся на пропозицію Володимира, то вона перестане зі мною спілкуватися.
Тепер я не знаю, що вибрати – особисте щастя чи роль няньки для внуків.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- В неділю ми були у свекрів, непогано посиділи. Мені навіть на мить здалося, що свекруха і справді змінилася. Ми подякували, і пішли додому. Але вже біля машини я зрозуміла, що забула у них телефон, тому чоловік залишився, а я повернулася. Мені довелося почути розмову свекрухи з свекром, і я знову почула про себе багато неприємних речей. Першою моєю реакцією було щось їй відповісти, але потім я передумала
- В минулому році у мене був ювілей, 60 років. Прийшла мене привітати донька з зятем, принесли гарний подарунок – вишивану сорочку, яку я давно хотіла. А потім донька сказала, що нам поговорити треба. Я не відразу зрозуміла, про що буде йти мова, але донька пояснила, що хоче, щоб ми жили всі разом, тобто, щоб я переїжджала до них. Я погодилася, але дуже швидко про це пошкодувала
- Моя мама дуже любить моїх дітей, і гроші їм дає часто і солодощі купує. А от дітей мого брата, сина свого, недолюблює. На великі свята ми з сім’єю їздимо до батьків, я кажу мамі, що так не гарно, що треба їй і тим онукам допомагати. Та вона так не любить невістку, що навіть дивитися не хоче на дітей
- Про свою сестру я згадала, аж коли вийшла на пенсію. У мене ні чоловіка. ні дітей немає, правда є гроші і трохи майна. Лише зараз відчула, що залишилася сама на старості років, але я вважаю, що мене племінники мої повинні доглядати, діти моєї рідної сестри Ганни
- 3 роки тому я вийшла заміж. Ми з чоловіком живемо окремо. Тато з мачухою допомагають нам в усьому. Але я не можу забути той день, коли рідна мати прийшла до мене, а я була до неї холодна