Моя дочка вже 19 років як заміжня, але щасливим її шлюб я назвати не можу. Я її ще до весілля забезпечила усім необхідним, а зять практично ніколи не працював і не працює. Живе на повному утриманні дочки.
Ще до весілля ми купили доньці квартиру, яку я завбачливо оформила на себе. Донька якраз закінчила університет, знайшла гарну роботу по спеціальності. Зараз дочка успішний юрист, як, до речі, і я. Будучи спочатку проти цього шлюбу, я все-таки влаштувала для неї гарне весілля. Сподіваючись, що з часом вона розбереться і вирішить всі сама.
В шлюбі у них народилася донька, внучку я дуже люблю. Тому багато років допомагала матеріально, купувала їй дорогі подарунки. Зять наче і не помічав цього. З роботою у нього не виходило, принаймі, він сам так говорив. Я неодноразово знаходила для нього місце праці, але більше місяця він ніде не затримувався.
Дочка двічі розлучалася з ним. І зараз в розлученні, хоча продовжує жити з ним сім’єю, утримує його. Їхня квартира і досі оформлена на мене. Але нещодавно я дізналася, що донька купила машину і оформила її на свого чоловіка. Як вона потім пояснила, зять на цьому наполіг. Каже, що з автомобілем він швидше знайде роботу.
Але я в це не вірю і вважаю, що донька зробила помилку. Але вона мене не чує, постійно повторює, щоб я не втручалася. Каже, що це її подарунок чоловікові на 45-річчя.
Безумовно, як мати, я не можу бути байдужою до життя дочки. Щоб не бачити зятя, який постійно відпочиває на дивані (в той час, як моя дочка майже цілодобово працює), я припинила до них ходити. Повірте, це дуже неприємно. Раз чи два на тиждень не переставала готувати для сім’ї обіди за свій, природно, рахунок, щоб полегшити життя дочки. Зараз вирішила не робити і цього, оскільки годую, фактично, тільки його. Дочці і внучці ніколи і поїсти, тому що їх вдома не буває (одна працює, друга в університеті).
І бачу, що дочці це неприємно. Ми віддаляємося, оскільки вона все одно живе з ним. Ось зараз вона повезла його відпочивати за кордон. Внучка виросла і в цьому році вже не знаходить час прийти до мене поспілкуватися, приходить тільки, якщо потрібно попросити грошей. Розумію, що вона вже доросла і у неї своє життя, але сумно. Відчуваю, що я їх втрачаю.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
