fbpx
Життєві історії
Дочка дуже зраділа, коли я повідомила, що залишаю їм квартиру, а сама їду в село. Вони з чоловіком відразу пообіцяли, що допоможуть мені зробити ремонт, проведуть воду, добудують санвузол

Два роки тому я вийшла на пенсію і переїхала жити в село. Нам з сестрою дістався від матері будинок, я на нього спочатку не претендувала, ми тоді з дочкою жили у двокімнатній квартирі. Юля завжди говорила, що вийде заміж і буде жити окремо.

В мріях було одне, а насправді вийшло інше. Дочка вийшла заміж і привела зятя додому. У нього теж не було своєї житлоплощі, але хлопець видався мені перспективним, вони мене запевняли, що житимуть у мене тимчасово, щоб легше було на своє збирати.

Після весілля я віддала їм одну кімнату, більшу, а сама зайняла меншу і стали ми жити. Але пройшло 15 років, у мене вже є двоє внуків, а справа з місця не зрушилася, сім’я дочки не просто живе зі мною, а так міцно вкоренилася, що мені не залишалося іншого виходу, як залишити їм житло в переїхати в село.

Треба сказати, що дочка дуже зраділа, коли я повідомила про таке своє рішення, вони з чоловіком відразу пообіцяли, що допоможуть мені зробити ремонт, проведуть воду, добудують санвузол.

В селі особливо мене ніхто не чекав, бо мами не стало вже давно, а моя рідна сестра, яка завжди жила в селі, відразу зайняла весь будинок і стала в ньому обживатися. А коли я теж захотіла переїжджати, вона сказала, що я можу зайняти літню кухню – невеликий будиночок, який складається з однієї кімнати і маленької кухні. Ні ванни, ні туалету, ні води. Воду треба носити з криниці, митися в мисці – умови, звичайно, не найкращі.

Та я погодилася заради щастя доньки, скільки мені одній на пенсії треба. Дочка обіцяла, що як тільки настане тепло, вони з зятем почнуть ремонтні роботи. Але пройшло два роки, і нічого не змінилося. Я не раз нагадувала дітям, що пора б мені щось зробити, але у відповідь чую лише відмовки, мовляв, зараз грошей немає, а як з’являться – обов’язково все зробимо.

Я приїхала до дочки в листопаді і кажу, що мені холодно, може, я б у них зиму перебула, а дочка мені каже, що місця у них немає, а я можу грітися не економлячи, а вони потім мені за все заплатять.

Рахунки за тепло я сама сплатити не можу, моєї пенсії не вистачить. Пішла я знову до дочки, кажу – обіцяли ж! А вона мені знову – вибач, мамо, поки грошей немає, от як лише з’являться, ми обов’язково за все заплатимо.

Гроші я позичила в сестри, все оплатила. Просто не знаю, що мені далі робити.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page