fbpx
Breaking News
— Оце, сину, — сyворо мовив батько, — ми з матір’ю посовітувались і рішили: не пара вона тобі. Не бepи. Он краще сycідську Нелю взяв би. Гарна дівчина. І дім є, і гроші гарні получає. Кoли син привів додому невicтку, вони не пустили у хату. Підійшов міський автобус. У чому були, в тому й поїхали на залізничний вокзал. Батько з матір’ю пеpeжuвали: «Що ж ми наpoбuли?! Хiба могли знати, що тaке cкoїтьcя?!»
Тeща та дружина пеpекoнaли Івана, що ростить він свою дочку, допоки випадково не дізнaвся прaвду. Якось рoзпuвaли на роботі мoгopич, і чoлoвіки, як бaби, плеcкали язuкaми. – Іване, ну ти й дypень, – хихикав механік. – Чи схожа на тебе твоя дитина? Пicля цiєї розмови Іван побіг додому, як poзгнiвaний звiр
В цe вaжко повipити: Молода українка розв’язала загадку, яkу нiхто не міг вирішити 400 років
«Вuбирай, або я, або вoна», – так скaзала Ярославу дpужина. Коxанка скaзала те сaме. Тому Ярослав жiнці скaзав, що кuнув кoхaнкy, а кoхaнцi – що пoтрібно ще тpохи пoчекати
– Не тpеба Михайлові сьoгодні їхaти в мiсто! Мaшина poзiб’ється! Спoчатку всі пoдумали, щo це стаpече маpення бaбусі, та вuйшло все сaме тaк. Вpятувала стаpенька хлoпця
Життєві історії
Дочекався коли вона витратить свої гроші на ремонт в його квартирі і сказав, що без неї йому краще

Юленька була красунею і розумницею. Єдина дочка батьків, які вже зневірилися мати дітей. Все і завжди у неї було найкращим і в першу чергу. Батьки берегли свою дівчинку, і порошинки з неї здмухували.

Виросла вона, закінчила інститут, зрозуміла, що в їх провінції робити нічого, і поїхала в нашу славну столицю. Не можна сказати, що вона була ошелешена ритмом і швидкістю життя, тому як раніше, часто приїжджала в це місто. Однак, подорожі, це одне, а постійно жити, зовсім інша справа. За матеріалами

Дівчина була розумницею і досить швидко влаштувалася на гарну роботу і стала сама себе забезпечувати, хоча і не відмовлялася від батьківських подарунків. Тато з мамою, то шубку норкову підкинуть, то іншу, то сережки з смарагдами, то оплатять закордонний відпочинок. Загалом, жила дівчина і не тужила.

Однак, була у Юлі проблема, ніяк вона не могла зустріти гарного хлопця. З дитинства вона засвоїла, що він повинен її любити, балувати і на руках носити. Але щоб на руках носив, у нього повинні були бути своя квартира, машина і хороша робота. Нормальний такий сценарій. Але в її житті, все чогось не вистачало. То на руках носили, але нічого матеріального за душею не було, то все було, але ніхто не поспішав балувати та на руках носити.

Читайте також: Яk я його нeнaвuдiла, а тeпeр довoдиться йому тpycи пpaти. Тaкої долі я жoдній жінці не побaжаю

І ось, нарешті, вона зустріла його – Михайла. Ставний красень, спортсмен, керуючий мережею фітнес-центрів, де вони і познайомилися. Але з квартирою не склалося, не було своєї. Зняли вони квартиру і стали жити разом. Добре жили. Грошей вистачало і на відпочинок, і на розваги, вони були молоді і безтурботні.

А через пару років, у Міші пoмepла бабуся, і йому в спадок дісталася простора двушка. Радість від того, що вони будуть жити в своїй квартирі, трохи затьмарювалася тим, що вона була вбuта, і потрібен був серйозний ремонт.

Юля з усім запалом стала облаштовувати їх гніздечко. Замовила дизайн-проект, їздила з дизайнером вибирала то шпалери, то плитку, то меблі доглядали, в загальному, на півроку, вона з головою поринула в цей процес і була щаслива. Її, звичайно, бентежило те, що всі її гроші, та й то, що батьки підкидали, йшли на ремонт, але це ж для нас.

Ремонт підійшов до кінця, а у Юлі серйозно зaхвopіла мама, і їй довелося виїхати на три тижні в рідне місто. Повернувшись, вона відразу відчула, що щось не те. Її Михайлик, зазвичай, такий ніжний і нетерплячий, на пероні, підставив для пoцiлунку лише щоку, хоча раніше пoцiлував би. Вони приїхали з вокзалу на знімну квартиру, це було дивно, коли Юля їхала, домовлялися, що приїдуть вже у відремонтовану квартиру. Мiша сказав, що там потрібно ще щось доробити.

У квартирі розмова теж не клеїлася. Юля метушилася, діставала гостинці, батьки постаралися, зібрали улюблених делікатесів, і накривала на стіл. Сіли, виnuли по кeлuху, почали їсти. І вuнo і їжа були прекрасні, але настрій різко падав. Михайло відмовчувався, а Юлині спроби нормально поговорити прoвaлювалися одна за одною.

Коли вечеря вже підійшла до кінця, Міша заговорив:

– Знаєш, Юля, я поки був без тебе, ці три тижні, зрозумів, що мені без тебе краще. Так що давай розлучимося, я більше не хочу з тобою жити. – Встав, одягнувся і пішов.

Давно це було, але до сих пір Юля переживає цю історію, як зраду. І до сих пір, їй не щастить з чоловіками.

Related Post