Марина та Іван вже 6 років були разом. Про них всі думали, що вони ідеальна пара. Молоді, красиві, щасливі.
Познайомилися вони ще студентами. Обоє приїжджі, допомоги чекати немає від кого і вони будували своє життя самі.
Після закінчення технікуму влаштувалися на роботу, стали орендувати квартиру і стали жити разом. Марина дуже мріяла про весілля і дітей, але розуміла, що потрібно встати на ноги. Про це їй постійно говорив Іван, який на той час заробляв зовсім мало.
Марина з Іваном жили добре, не зважаючи на те, що постійно мали фінансові труднощі. Рідко навіть сперечалися, Марина щиро кохала Івана завжди старалася змовчати, навіть, якщо їй щось не подобалося. Вони разом будували плани на майбутнє.
Коли молоді вирішили узаконити свої стосунки, Ігор взяв підробіток, щоб вони змогли зібрати грошей на весілля. Доводилося виїжджати на кілька днів. А бувало й таке, що Марина могла тиждень сидіти сама вдома, вірно чекаючи своє кохання. І щастю її не було меж, коли воно поверталося додому.
Було вирішено, що весілля буде скромним, але вони поїдуть у весільну подорож на два тижні. Заяву в РАЦС подавати не поспішали.
Їм подобалося проводити разом час. Прогулянки в парку, походи в кафе і кінотеатр, були невід’ємною частиною їхнього життя. Але, заробітки стали займати, практично, весь вільний час Івана. Він втішав Марину, що це тимчасово, як тільки зберуть потрібну суму, так відразу все повернеться в своє русло.
Марина дуже пишалася його цілеспрямованістю. Так приємно, коли чоловік готовий заради тебе на все, що завгодно.
Час минав і батьки стали цікавитися, чи скоро весілля, чи скоро внуки? Це не могло не вплинути на них і не створювати напругу. Давно ж збиралися, напевно пора. Заява була подана.
Почалися перед весільні клопоти. Наречена вся в справах, потрібно стільки всього встигнути, та й бажано нічого не забути. Іван продовжував працювати, щоб його, після весілля, відпустили у відпустку.
Ось і було вже два тижні до заповітної дати.
Марина вирішила перебрати речі в шафі, і все, купою, вивалила на диван, коли почула глухий стукіт. З кишені куртки випав його корпоративний телефон.
Іван пішов в магазин. Спочатку вона поклала знахідку на тумбочку, але цікавість узяла верх.
У телефоні були листування її нареченого і якоїсь дівчини, яка була записана чоловічим ім’ям. Тремтячою рукою Марина набрала цей номер і попросила дівчину пояснити хто вона така і звідки знає Івана.
Найсумніші передбачення втілилася в життя.
Це була дівчина Івана, з якої вони більше року разом. Вона розповіла, що вони вже кілька місяців живуть разом і кохають один одного, на що Марина, зі сльозами на очах сказала, що вона його наречена.
Повисла німа тиша. У цей момент повернувся Іван. Дівчина дивилася на нього і не могла вимовити навіть слова.
Потім мовчання змінилося криками і збиранням речей зрадника.
У Марини не вкладалося в голові, як вона могла не помітити його подвійне життя? Довіряла? Хіба таке буває? Чому це сталося саме з нею? За що він так з нею? Що було б після весілля? Чому ця дівчина ні про що не здогадувалася? Питання за питанням спливали в голові.
Іван намагався виправдатися, вибачитися, але не заперечував того факту, що жив на дві сім’ї, правда обіцяв кинути іншу дівчину. А як можна пробачити чоловіка після такого?
Смуток довжиною в рік. Марині довелося заново вчитися радіти життю. Шість років вона жила, як заміжня жінка, а тепер не знала що робити.
Здається, що все виглядає так безглуздо? Але це реальна історія сумної долі, яка показує, що найважче може зробити найближча і кохана людина.
Я нещодавно зустріла маму Марини, вона розповіла, що донька нещодавно вийшла заміж і чекає дитятко. Мама заплакала, коли розповідала, але вона виглядала дуже щасливою. Я рада, що в неї в житті все добре. А нещодавно доходили чутки про Івана, люди говорять, що він так і їздить на заробітки, але сім’ї власної так і не створив. Лише постарів дуже.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
