Щиро кажучи одруження сина я сприйняла без особливого захоплення, але щось говорити Василеві я не стала. Ольга його мені здалася жінкою розумною, що ж до іншого – то життя воно таке, помилки бувають у всіх. Аби щасливі були син з дружиною у шлюбі, а більшої радості мені і не треба.
«Іншим» Валентина Сергіївна називає наявність у дружини її сина 3-х річного, на момент їх весілля, синочка. Але Ольга не була заміжньою жодного разу.
– Наречений її перший просто пішов, коли дізнався, що скоро буде дитина, – знизує плечима жінка, – бувають же люди такі. Я нічого не можу сказати недоброго про неї, не суджу Ольгу, молодець, що народила, сама дитину ростила. У наш час це вже зовсім не рідкість.
Як розповідав син Валентини Сергіївни, Ольга жила з сином у батьків, вони їй і допомагали виховувати онука. Познайомилися молоді на роботі: Василь якраз влаштувався на нове місце, а Ольга вийшла з декретної відпустки.
– Василь тоді у мене вже 5 років не жив, – пояснює Валентина Сергіївна, – йому моя свекруха квартиру заповіла. Так що прийшов, сказав, що з Ольгою буде жити, що дитина у неї, що розпишуться вони скоро. І в гості до них запросив.
Валентина Сергіївна купила тортик, фрукти, зайшла в дитячий відділ магазину, придбала для хлопчика іграшки і книжку з казками.
– Знайомство наше пройшло добре, – каже вона, – Оля така серйозна, хлопчик її хороший, його Дмитриком звуть – милий такий. Стіл невістка майбутня накрила, гарно посиділи. Виявляється, вони вже 3 місяці разом жили, я ж до сина нечасто наїжджала, зазвичай він до мене в гості приїжджав.
Валентина Сергіївна відзначила і те, що квартира сина змінилася: стала відчуватися жіноча рука, порядок, затишок, відмиті вікна і дзеркала, все акуратненько на кухні помито і складено. Ну і самі, так гарно між собою спілкуються, а Василі мій до її сина дуже звик, так гарно ладнають вони.
– Пораділа я щиро за них, – розповідає далі, – всплакнула, коли Ольга сказала, що обов’язково народять мені онука чи онучку і зроблять мене щасливою бабусею.
Розписатися вони через 2 тижні зібралися, вирішили зібрати найрідніших людей: мене, сватів, друга Василя по інституту ще й двоюрідна сестра Ольги.
Через 2 тижні молоді розписалися і Валентина Сергіївна стала свекрухою. На розпис вона, крім подарунка для молодих, знову несла подарунок і Дмитрикові, звикаючи до думки, що тепер це її власний онук. Та й так сказати, хлопчик він гарненький, спритний такий, а її сина татом називає, отже вона – бабуся.
– Свати мої теж милі люди, – згадує Валентина Сергіївна, – до Василя мого поставилися добре. Загалом, все складалося вдало і складнощів я зовсім не чекала.
А через тиждень після весілля молодих вирішила Валентина Сергіївна запросити всю нову рідню на свій 55-ти річний ювілей. Відзначати його жінка теж збиралася скромно.
– Вирішила в неділю всіх покликати, – каже жінка, – всю суботу прибирати і готувала. Я ж такою втомленою приходжу, весь робочий тиждень і не сядеш на роботі, тому в сам ювілей від пилососа до плити кола лише бігала по квартирі.
Гості прийшли. Крім родичів була і подруга і сестра чоловіка Алли Дмитрівни, якого не стало давно, з чоловіком. Сиділи, все було добре і благородно.
– А потім Дмитрик, який вже поїв добре, просився пограти в моїй спальні. Там нічого такого немає, я дозволила. У хлопчика з собою іграшки якісь були, він ними і грався, а син або невістка його перевіряли час від часу, ходили до нього по черзі.
– Я в здивована, – з’явилася після однієї з таких перевірок на порозі вітальні Ольга з Дмитриком на руках, рукав і коліна хлопчика були в павутині, – це треба, який тут бруд! Невже не можна було до приходу гостей прибрати в квартирі як слід!
Валентина Сергіївна спочатку навіть не зрозуміла, про що йдеться.
– У мене ліжко-трансформер, – каже мати, – тумбочки прямо в нього ховаються з двох сторін. Одна засунута, а друга висунута, я нею користуюся. Виходить, що є всередині ліжка простір вільний. Ну от не дотягнулася я туди, не подумала. А у Дмитрика іграшка туди закотилася, він тумбочку якось висунув і заліз, за цим заняттям його невістка і побачила.
– Так що тут такого, – прийшла на поміч зовиця Валентини Сергіївни.
– Як, що такого? – сказала Ольга, – А якби там було щось гірше? Щось закотилося б, якась річ, яку не можна брати дитині.
– Я стою, – згадує Валентина Сергіївна, – червона, як рак. Це треба, мені незручно стало. При всіх гостях про мене ось так недобре говорить новоявлена невістка. Але ж у всіх, якщо розібратися, вдома є місця куди не просто ганчіркою дістати. І там може бути пил і павутина! Але Ольга ж не просто висловилася, вона була просто дуже незадоволеною. Дитина ж забруднилася, а ось у її мами, у неї самої в будинку чистота.
– Ну, так і сиди вдома, – не хотіла вже мовчати зовиця Валентина Сергіївна, – а взагалі, куди полізла твоя дитина – це твоя проблема. Не сиди тоді з гостями за столом, а стеж за своїм сином, щоб все добре було у нього.
– Звичайно, свято було зіпсовано, – згадує жінка, – я в засумувала, подруга залишилася і зовиця з чоловіком, син за Ольгою пішов, вибачився за неї, правда.
Відтоді, а пройшов з тієї пори вже майже рік, Валентина Сергіївна з невісткою і сватами не спілкується. Нещодавно син натякнув, що вони в гості хочуть до неї прийти і спробувати примиритися зі мною.
– А я відмовила йому, – каже Валентина Сергіївна, – не хочу я ні примирень, ні гостей таких більше.
– Ольга так і каже, – посміхнувся мій син Василь, – це тому, що вона з дитиною. Ти незадоволена, що Дмитрик у неї є.
– А до чого тут Дмитрик? Я готова була його прийняти, але Оля лише сама все зіпсувала. А примирень через рік мені не треба. Якби вона хоч через день, через тиждень подзвонила і попросила вибачення – інша справа. А так – не хочу, не треба. Раптом вона сама або її Дмитрик ще десь у мене бруд знайдуть знову!
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
