До своєї свахи в гості я збиралася кілька років, бо бачила я її всього один раз, перед весіллям наших дітей. Але цього разу я приїхала у відпустку трохи швидше, зібралася і поїхала в село до Марії.
Те, що я там побачила, мене неабияк вразило. Я тихенько залишила свасі на столі 500 євро, бо не могла вчинити по-іншому.
Наші діти одружилися три роки тому. Я приїхала з Італії, зробила єдиній дочці весілля, таке як належить, і повернулася назад на роботу. Особливо в нюанси я не вникала. Зять хороший, дочку мою любить, а що мені ще треба?
Молодят я на перший час впустила у свою квартиру, але зараз збираю гроші для того, щоб купити їм окреме житло. Дочка моя відмовляється, переконує мене, що вони з Максимом з часом самі на все зароблять, але я зроблю як вирішила. Зароблять – чудово. А я працюю і заробляю вже зараз, і кому буду допомагати як не рідній дитині?
Про сваху я особливо нічого і не розпитувала, на весіллі вона мені здалася приємною людиною. Та й моя дочка постійно мені розповідає, що їй пощастило з свекрухою, бо мама Максима – розуміюча і людяна.
Одним словом, вирішила я поближче з свахою познайомитися, адже ми тепер родичі як-не-як. Взяла я гостинці італійські, які привезла з собою, і поїхала.
Перше враження у мене було дуже сумне. Хата стара, подвір’я теж так собі, але я зауважила, що город великий. Дочка мені постійно хвалиться, що свекруха їх усіма домашніми продуктами забезпечує.
Коли я зайшла в хату, то трохи відлягло, бо в кімнатах все було дуже чисто і охайно. Марія радо приймала мене у себе в гостях, наготувала для мене всякої смакоти, навіть холодець зробила.
– Ви, напевно, свахо, в Італії скучили за нашими стравами? Їжте, я вам ще додому чогось смачненького передам, – припрошувала мене Марія.
Робила вона це дуже щиро, ми з нею тепло посиділи. З розмови я зрозуміла, що у свахи непросте життя, бо сина сама ростила, грошей немає, але вона в жодному разі не нарікала на життя, навпаки, ділилася своїми планами на майбутнє.
Марія багато розповідала про свій город, що в наступному році планує більше посадити усього, потім урожай на ринку продаватиме, і так допомагатиме нашим дітям. Сваха мені зізналася, що їй дуже соромно через те, що я допомагаю молодим, а вона ні.
Я її відразу запевнила, що навіть про таке і не думала. Я маю можливість – і допомагаю. А вона теж їх підтримує так як може, тому все нормально.
Раптом у свахи задзвонив телефон, вона глянула на нього і зблідла, перепросила мене і пішла розмовляти на вулицю. Розмова була дещо на підвищених тонах, тому я почула про що йдеться.
Як я зрозуміла, свасі телефонувала її рідна сестра і вимагала повернути борг. Мова йшла про 500 євро, які Марія зичила у неї ще на весілля сина.
Сваха пробувала пояснити, що вона зараз немає, але все поверне найближчим часом, та сестра була невблаганна, сказала, що їй гроші потрібні терміново.
Марія засмутилася, але жодного слова мені про це не сказала, а я була ошелешена поведінкою її сестри.
Коли я вже їхала додому, я тихенько поставила на стіл 500 євро, подумала, що так буде правильно. Сваха передзвонила мені, коли я вже була в дорозі, і стурбовано повідомила, що я загубила в неї гроші.
Довелося мені пояснити, що я свідомо так зробила, перепросила, що не дала особисто в руки, бо була впевнена, що так вона не погодиться їх взяти.
Мені здалося це правильним, свасі зараз була потрібна моя допомога, я мала можливість і допомогла, адже тепер ми рідня, та й Марія мені теж дуже сподобалася як людина.
Сваха настільки була вражена моїм вчинком, що стала обіцяти, що віддасть як тільки зможе. Я її запевненила, що гроші – не головне, це річ набувна. Сьогодні вона потребувала моєї допомоги, а завтра її допомога може знадобитися і мені, адже життя дуже непередбачуване, і головне – завжди залишатися людяним.
Я взагалі думаю запропонувати свасі їхати зі мною на заробітки. Впевнена, що вона впорається, і грошей собі трохи заробить. А може якраз щось з цього вийде?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
