fbpx
Життєві історії
До свого чоловіка я поїхала жити за кордон. Він старший за мене на 20 років. У нас є донечка. У нас спочатку все було добре, а потім колишня дружина привела свого сина, щоб він жив у нас, я була вражена, адже і мови про це раніше не було. Мені набридло за йому готувати, прибирати, прати його речі, мити за ним посуд! Просила і не раз цю дитину: помий посуд за собою, дістань речі з пральної машинки, поки 10 раз не повторю, не зробить ніколи нічого. Я вирішила, що досить з мене

Зі своїм чоловіком ми живемо у шлюбі 2 роки, у нас є донечка, чоловік старший за мене на 20 років, мені зараз 22 роки. У чоловіка за плечима один шлюб і двоє дітей.

Нещодавно, дуже несподівано для мене, його син переїхав жити до нас, у нього з мамою стосунки зовсім зіпсувалися, тому вони з колишньою дружиною самостійно прийняли таке рішення. А ось мене ніхто не попереджав про це зовсім, я ніколи й подумати не могла, що таке взагалі буває, навіть натяків ніяких не було. Просто поставили перед фактом. Одного дня чоловік привів свого сина від першого шлюбу до нас додому, він сказав, що він тепер житиме разом з нами.

Його синові 15 років, спочатку було у нас ніби все добре, всім було комфортно так жити, ніхто нікому не заважав. Поки я в один день зрозуміла, що я просто втомилася від всього, таке життя дуже багато забирало сил у мене. Готувати, прибирати, прати його речі, мити за ним посуд! Просила і не раз цю дитину: помий посуд за собою, дістань речі з пральної машинки, поки 10 раз не повторю, не зробить ніколи нічого, ще й просити гарно потрібно. І він просто став мене дратувати, я нічого з собою вдіяти не можу. Його рухи, його погляд – все мене дратує, не можу . Чоловік відчуває, що відбулися якійсь зміни, запитує мене постійно: «У вас є якісь проблеми з сином?»

Я, загалом, відмовчуюся, адже розумію, що чоловік любить свою дитину.

Декілька років тому я переїхала до свого чоловіка в іншу країну, давно хотіла за кордоном жити, цілими днями протягом року сиджу вдома з дитиною. Ніяких виходів у світ, крім як сходити в магазин, який розташований в 5-ти хвилинах ходьби від нас, немає. Поваги до себе, як до жінки, я теж не відчуваю абсолютно ніякої. Чоловік навіть з Днем народження не привітав в останній раз. Якщо виникає якась проблема в нашій сім’ї, він просто тікає, навіть розмовляти не хоче зі мною. А з сином говорить про проблеми довго, розкладаючи і пояснюючи йому все.

Крім чоловіка і дочки тут у мене нікого немає. Батьки і друзі в іншій країні. Хочу відразу сказати, що я не гналася за грошима, коли виходила заміж, знала, що чоловік не багатій, але щиро його покохала, просто думала, що він зробить мене щасливою. А тепер моє життя важке та сумне. Я просто втомилася. Хочу додому і не знаю, що мені робити.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.

You cannot copy content of this page