Мені 60 років, і до сьогоднішнього дня у мене були просто чудові стосунки з невісткою.
От справді, до сьогоднішнього дня я на неї слова поганого не могла сказати, не інакше, як донечкою її називала.
Жили вони з сином недалеко від мене, вони коли одружилися, то ми з чоловіком їм хату нову збудували, щоб вони собі окремо господарство вели.
Коли не попрошу прийти допомогти – невістка тут як тут. До роботи беручка, до чого не візьметься, в неї все в руках горить.
Особливо я любила, коли вона приходила на город до мене допомагати, я б без неї точно не справилася. А у неї ще все так акуратно, красиво, рядочками виходить.
А від недавнього часу її як як підмінили, а все тому, що я покликала їх з сином на розмову, і розповіла їм, що я хочу заміж виходити і чоловіка додому привести.
А що? Я вже 5 років як вдова, і чоловік в селі точно зайвим не буде. А Василь і на вроду гарний, і господар хороший, то ж коли він сказав, що хоче зійтися зі мною, я навіть не думала – відразу погодилася.
Просто я навіть уявити не могла, що син з невісткою, які так мене люблять, і з якими у мене чудові стосунки, будуть проти мого щастя.
Невістка як почула, що я заміж хочу виходити, відразу встала і вийшла зі словами:
– Ви рідні, розбирайтеся самі!
Син насупив брови, я таким його ще ніколи не бачила:
– Що ти собі таке надумала, мамо? Яке заміжжя в твоєму віці? Чого тобі не вистачає? У тебе є ми!
Я пробувала йому пояснити, що вони – то одне, а Василь – то зовсім інше. Від того, що я буду жити з чоловіком, я їх любити менше не стану.
Та вони мене не зрозуміли, розвернулися і пішли.
Звичайно, це мене засмутило, але від своїх планів я не відмовилася. Мені лише 60 років! Який там у мене вік?
З Василем ми розписалися і стали жити разом. Я щаслива як ніколи! Тепер ми все намагаємося робити разом.
Син з невісткою до мене не телефонують, і мою хату стороною обходять. Ну що ж, це їхня справа. Сподіваюсь, вони колись мене зрозуміють.
Я одне не можу збагнути – чому це аж настільки їх зачепило?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
