В своє село я приїжджаю кілька разів на рік. Від мами в мене залишився там будинок. Продавати його не хочу, як-не-як – родове гніздечко.
І ось минулими вихідними я сама поїхала в село, сіла на рейсовий автобус, бо в чоловіка були справи, не міг мене машиною підкинути. Я вирішила, що може це і на краще, адже я трохи втомилася і хотіла ще кілька днів літа побути на самоті.
Я вийшла на останній зупинці, а до моєї хати ще йти пішки хвилин десять. Бачу, а біля хвіртки моєї родички – двоюрідної сестри, діти бігають. Двох дівчаток, віком 8 і 10 років, я відразу впізнала, це внучки Ганни від її доньки. Вони тут в селі всі разом і живуть.
Але з ними грався ще і приблизно десятирічний хлопчик. Я подумала, що він не тутешній, бо ніколи його не бачила раніше. Я знаю, що у Ганни ще син є, Тарас. Він в місті давно живе, та й хлопцю його вже років 20 мабуть, якщо не більше.
А тут і Ганна мене побачила, та й хутко у двір вибігла. Привіталася, і стала кликати дітей додому. Я так жартома кажу – а то звідки, Ганно, у тебе дітей так багато?
Дві сусідські дитини попрощалися і пішли додому, а Ганнині дівчатка і той незнайомий хлопчик залишились.
Ганна теж спробувала віджартуватися, мовляв, трохи своїх, трохи чужих.
На ці слова Олексійко, так звали хлопчика, підняв очі і каже до неї: “Бабусю, я ж теж свій. Чи не так?”.
Між нами повисла тиша, Ганна з дітьми пішла у свій двір, а я зайшла до себе додому. Роботи в селі завжди багато, то ж до самого вечора я поралася по господарству. А ввечері в мою хату хтось постукав. Я відчинила і побачила на порозі Ганну. Вона каже, мовляв, молочка свіжого принесла. Але прийшла Ганна не за тим. Вона хотіла поділитися своєю бідою.
Про те, що у неї є ще один внук, Ганна дізналася місяць тому. Її знайшли родичі дитини. Виявляється, Олексій – син її Тараса. Але той нічого і чути не хоче, боїться, що коли дружина про все дізнається, то не пробачить.
А у хлопчика місяць тому мами не стало, вона сама його ростила. От добрі люди через знайомих і вийшли на Ганну, щоб повідомити їй новину. Якщо Тарас або вона хлопця заберуть до себе, то Олексія відправлять в дитячий будинок.
Ганна все перевірила, по документах її Тарас справді батько. Отже Олексійко – її внук рідний. А хіба ж можна від рідних відмовлятися? От Ганна і прийшла до мене радитися.
Я їй кажу, що раз так сталося, то нехай живе хлопець у неї. Місця багато, та й з сестричками вже подружився. З оформленням документів допоможемо, а далі як Бог дасть.
Фото ілюстративне.
